Проктит

Проктит - це хронічне або гостре запалення слизової оболонки кінцевої частини шлунково-кишкового тракту (прямої кишки). Захворювання може розвиватися обмежено, коли запалення торкається окремих частин кишки (анальні крипти, анус, область розташування сфінктерів). Не рідко запалення поширюється на слизову оболонку сигмовидної кишки (проктосигмоїдит), що значною мірою ускладнює процес лікування.

Причини розвитку хвороби можуть бути різними, починаючи від звичайних запорів та глистової інвазії, закінчуючи променевою дією та ускладненнями туберкульозу, гонореї або сифілісу. Проктит зазвичай хворіють дорослі, але іноді хвороба зустрічається і у дітей до 1 року внаслідок запорів або зараження глистами. Захворювання має чітку класифікацію (виразковий проктит або поліпозний, ерозивний, катарально-гнійний та інші форми) і легко лікується, якщо вчасно звернутися до лікаря-проктолога.

Причини проктиту та фактори ризику

Є багато причин запалення слизової прямої кишки. Перерахуємо основні чинники. Причини:

• постійні запори;
• механічні ушкодження (попадання сторонніх тіл, анальний секс, оперативне втручання);
• наявність геморою незалежно від стадії;
• анальні тріщини;
• гостра інфекція кишечника – кампілобактеріоз, сальмонельоз, дизентерія;
• простатит, цистит, кольпіт, вульвовагініт, переохолодження;
• глистні інвазії (зараження глистами);
• наслідки гонореї (гонококовий проктит);
• ускладнення туберкульозу чи сифілісу;
• хвороба Крона;
• також захворювання може розвинутися як наслідок променевої терапії під час лікування злоякісних пухлин органів малого тазу (променевий проктит);
• негативний вплив умовно патогенних бактерій на кшталт стафілококів, стрептококів та кишкової палички (E. coli);
• також проктит може розвиватися на тлі тривалого прийому деяких медикаментів, зокрема антибіотиків;
• зловживання алкоголем;
• часте вживання надто гострої, солоної та копченої їжі.

Якщо говорити про фактори ризику, то вони загалом будуть пов'язані з неправильним харчуванням, алкоголем та недбалим ставленням до прямої кишки та органів малого тазу (переохолодження, застійні процеси, механічні пошкодження тощо)

Гострий та хронічний проктит, а також їх види (класифікація)

Розглянуте захворювання має дві стадії розвитку:

1. Гостра форма.
2. Хронічний проктит.

Хронічна форма патології розвивається внаслідок тривалого впливу вищеописаних факторів. Якщо хворий часто вживає міцний алкоголь і не дотримується основних принципів правильного харчування, у прямій кишці можуть розвиватися запальні процеси з регулярними загостреннями. Проблема хронічного проктиту полягає в тому, що його симптоматика слабо виражена і часто ігнорується, що призводить до глибокого ураження слизової оболонки.

Відповідно до прийнятої класифікації МКБ-9 і МКБ-10, хронічний проктит буває двох типів:

1. Атрофічний проктит, що характеризується поступовим стоншенням слизового шару оболонки прямої кишки.
2. Гіпертрофічний, коли тканина слизової оболонки суттєво потовщується і стає пухкою, що провокує розвиток подальших запальних процесів і може спровокувати утворення анальних свищів, і як наслідок – парапроктиту.

Наскільки важливо вчасно діагностувати хронічну форму проктиту? Якщо ігнорувати первинну симптоматику, наслідки можуть бути важкими. Витончення слизової оболонки, пухкість м'якої тканини, розвиток гнійних процесів, формування свищів прямої кишки та гнійників (абсцеси), онкологія.

Гострий проктит має розширену класифікацію, тому що його вплив на слизову оболонку прямої кишки більш руйнівний. Види гострої форми патології:

1. Катаральний проктит, який поділяється на три підвиди. Геморагічний підтип, що характеризується великим запаленням, набряклістю та крововиливами. Слизовий підвид (набряк, надмірне вироблення слизу) і гнійний проктит (на слизовій оболонці утворюється шар гною). Катаральний тип патології вважається першою стадією гострого проктиту, коли захворювання переходить із хронічної форми розвитку на більш складну.
2. Ерозивний проктит характеризується розвитком великих ерозійних процесів у стінці прямої кишки. Якщо не лікувати цей тип патології, через деякий час на слизовій оболонці з'являються виразки, і хвороба набуває нових форм у вигляді гнійно-фіброзного або виразково-некротичного проктиту.
3. Поліпозний проктит (інша назва - виразковий проктит). Характеризується множинними розростаннями ущільнень (поліпів або виразок) на стінках прямої кишки. Цей тип гострого проктиту розвивається на тлі постійних запорів та/або внаслідок застоїв венозної крові у стінках прямої кишки.

Також є види хвороби, які не входять до офіційної класифікації. Це:

• променевий або постпроменевий проктит, що розвивається на тлі непрямого опромінення прямої кишки при променевій терапії органів малого тазу;
• гонорейний, коли гонококи із сечі потрапляють у область прямої кишки і стають причиною запальних процесів;
• хламідійний, що розвивається через зараження сечостатевих шляхів бактеріями роду Chlamydia trachomatis (хламідії).

У будь-якому випадку, точний діагноз може поставити лише лікар-проктолог після проведення діагностичних процедур та вивчення анамнезу пацієнта.

Симптоми гострого та хронічного проктиту

Симптоматика проктиту сильно відрізняється залежно від типу хвороби та стадії її розвитку. Тому прийнято ділити симптоми на місцеві, що стосуються безпосередньо місця запалення, і загальні.

Спочатку розглянемо місцеві симптоми проктиту:

• одна з явних ознак як хронічного, так і гострого перебігу хвороби – дискомфорт у ділянці прямої кишки та відчуття переповненості (відчуття наявності стороннього тіла);
• також хворі на гостру форму часто скаржаться на періодичні напади печіння в прямій кишці;
• якщо запальні процеси локалізуються ближче до анального отвору, наслідком цього буде анальний свербіж;
• у деяких пацієнтів фіксується постійне прагнення частої дефекації з нападами гострого болю;
• іноді біль локалізується у нижній частині живота, можливі короткострокові судоми;
• якщо форма патології має гнійний, ерозійний або виразковий характер, то в стулі буде слиз, гній і кров;
• також часто спостерігаються напади болю в промежині, що поширюються на статеві органи та область попереку;
• при розвитку деяких форм патології (зокрема поліпозного проктиту) можливі запори;
• деякі підвиди гострого проктиту знижують тонус м'язів сфінктера, що призводить до нетримання калу.

Не зайвим буде нагадати, що наявність одного чи кількох симптомів має стати причиною звернення до лікарні. Не ігноруйте симптоми проктиту!

Щодо загальної симптоматики, то вона часто синхронізується з місцевими симптомами.

Які загальні симптоми спостерігаються у пацієнтів, хворих на проктит:

• підвищення температури тіла, при гострому перебігу хвороби – лихоманка, озноб, сплутаність свідомості;
• на тлі розвитку патології часто спостерігається загальна слабкість, занепад сил, можлива анемія (знижений рівень еритроцитів та/або гемоглобіну);
• у хворого пропадає апетит, і, як наслідок, спостерігається стрімке зниження ваги;
• іноді пацієнти скаржаться на періодичний біль у суглобах;
• може з'явитися висипка на шкірі;
• також можливе безпричинне почервоніння очей та сльозогінність.

Ми не раз говорили, що регулярні обстеження організму (хоча б 1 раз на рік) дають можливість усунути розвиток різних захворювань – у тому числі проктиту – на початкових стадіях. Такий підхід знижує ризики розвитку ускладнень та суттєво полегшує процес лікування. У вас може бути застійний проктит у початковій формі, який досить легко лікувати. Але якщо вчасно його не виявити, хвороба перейде в хронічну форму, а потім і в гостру фазу з високою ймовірністю формування ускладнень на кшталт свищів прямої кишки та парапроктиту.

Діагностика

Щоб розпочати повноцінне лікування проктиту потрібна комплексна діагностика. Вкрай важливо поставити точний діагноз, встановити тип патології. Для діагностики проктиту використовують різні методи, але починають завжди з пальцевого дослідження та аноскопії з використанням аноскопа. Це первинне дослідження стану слизової оболонки прямої кишки.

Якщо є підозра на інфекційну або бактеріальну природу захворювання, призначається посів калу для мікробіологічного тестування в лабораторії. Також обов'язковою діагностичною процедурою є ректоскопія – ендоскопічне дослідження стінок та порожнини прямої кишки. У деяких випадках, щоб унеможливити запальні патології в кишечнику, лікар-проктолог може призначити колоноскопію.

Якщо захворювання знаходиться на гострій стадії, що характеризується об'ємними запальними процесами, кровотечею та виділенням гною, як додаткова процедура можуть призначити ультразвукове дослідження (УЗД). Це дозволить виключити наявність анальних нориць та гнійників у ділянці параректальної клітковини.

Лікування проктиту

Як і чим лікувати проктит? Відразу зазначимо, що самостійне лікування з високою ймовірністю призведе до погіршення діагнозу, навіть якщо симптоматика на деякий час зникне. Методика лікування лікарем-проктологом підбирається індивідуально, виходячи з клінічної картини пацієнта, причин розвитку захворювання, його стадії, форми та супутніх патологій, якщо такі є.

Лікування хронічного проктиту, як і гострої форми цього захворювання, проводиться за допомогою медикаментозної терапії з одночасним використанням місцевого лікування. Загальні показання при проктиту (залежить від форми хвороби):

• антибактеріальні препарати;
• протигрибкові;
• протипаразитарні;
• протизапальні;
• сульфаніламіди;
• антибіотики;
• кортикостероїди;
• у деяких випадках виписуються гормональні препарати;
• обов'язково призначаються болезаспокійливі, особливо якщо діагностовано гострий проктит з ускладненнями.

Місцеве (локальне) лікування полягає у використанні свічок, клізм та мазей. Курс медикаментозної терапії розробляється лікарем-проктологом індивідуально з урахуванням анамнезу хвороби. Проктит лікується досить легко, якщо вчасно виявити патологію та поставити точний діагноз.

Ризики та ускладнення у разі не звернення за медичною допомогою

Наслідки ігнорування розвитку проктиту можуть бути різними, від порушення механізмів випорожнення кишечника до появи злоякісних пухлин (онкологія). Серед частих ускладнень зустрічаються анальні нориці, частковий некроз слизової оболонки, ослаблення функцій м'язів сфінктера, коліт, періанальний абсцес.

Важливо розуміти, що тривалий запальний процес у прямій кишці рано чи пізно призведе до розвитку ускладнень, які потрібно буде лікувати хірургічним шляхом або за допомогою променевої терапії (у разі розвитку раку прямої кишки). Тому не варто чекати, поки «само пройде» або використовувати свічки та мазі «за порадою знайомого».

Записуйтесь на прийом лікаря-проктолога в Medical Plaza. Наші лікарі найвищої кваліфікації мають великий досвід у лікуванні різних патологій. Медичний центр укомплектований сучасним обладнанням та інструментами, створені всі умови для ефективного лікування проктиту і не тільки. У розпорядженні пацієнтів лабораторія, сучасні операційні європейського рівня, різне діагностичне обладнання та головне – досвід та професіоналізм наших медиків.

Відповіді на часті запитання (FAQ)

Проктит – це рак?

Ні, проктит – це запалення прямої кишки. Але якщо довго не лікувати його, то ймовірність розвитку злоякісної пухлини значно зростає.

Як болить проктит?

Деякі форми проктиту можуть розвиватися майже безболісно. Але в більшості випадків пацієнти відчувають періодичний біль у ділянці ануса та прямої кишки. Іноді біль може віддавати в поперек та органи малого тазу.

Як починається проктит?

Причин розвитку проктиту багато. Найпоширеніші – постійні запори, інфекції, бактеріальне зараження, глистні інвазії.

Чим відрізняється проктит від парапроктиту?

Проктит є запалення стінок прямої кишки, а парапроктит - можливе ускладнення, що характеризується утворенням свищів і гнійних абсцесів.

Скільки часу лікується проктит?

Все залежить від діагнозу (форми проктиту). Але зазвичай, якщо діагноз поставлено правильно та призначено відповідне лікування, хвороба проходить через 2 тижні. У деяких випадках лікування може тривати 3-4 тижні.

Чим лікується проктит?

Застосовується широкий спектр різних препаратів (антибактеріальні, протизапальні, протигрибкові, антибіотики тощо) спільно з мазями, протизапальними клізмами та свічками.

Що не можна їсти за проктиту?

При проктиті не рекомендується вживати жирну, гостру, надто солону та пряну їжу. Також не бажано вживання швидких вуглеводів та концентрованих соків. Алкоголь у будь-якому вигляді заборонено.