Холангіт

У нормі ці протоки стерильні, однак у разі порушення відтоку жовчі або потрапляння інфекції розвивається запальний процес, який може зачепити жовчні ходи.

Найчастіше холангіт виникає на тлі вже наявних захворювань, таких як жовчнокам'яна хвороба, стриктури жовчних шляхів, пухлини або перенесені хірургічні втручання. Однак у деяких випадках він може розвиватися і як самостійне захворювання.

Інфекційна природа холангіту відіграє ключову роль: у більшості випадків у просвіті проток виявляють бактерії (частіше E. coli, Klebsiella, Enterococcus), рідше - паразити або грибкову флору. Захворювання може прогресувати дуже швидко, особливо при порушенні відтоку жовчі, і в короткі терміни призвести до системної запальної реакції організму. Тому холангіт належить до станів, що потребують негайної реакції та лікування.

Види холангіту (за клініко-патогенетичним принципом)

• Гострий бактеріальний холангіт.
• Хронічний холангіт.
• Первинний склерозуючий холангіт.
• Вторинний склерозуючий холангіт.
• Рецидивуючий холангіт.
• Холангіт на тлі паразитарної інвазії.

Гострий бактеріальний холангіт - найпоширеніша форма захворювання, що розвивається в разі інфікування жовчних проток на тлі порушення відтоку жовчі. Класична клінічна картина включає так звану тріаду Шарко: лихоманка, біль у правому підребер'ї та жовтяниця. У важчих випадках додаються сплутаність свідомості та гіпотензія - це пентада Рейнольдса, що свідчить про початок системної реакції (сепсису).

Хронічний холангіт формується за тривалого запального процесу в жовчних шляхах, часто на тлі повторюваних епізодів загострення. Може протікати малосимптомно, але з часом призводить до фіброзу стінок проток і порушення функції печінки.

Первинний склерозуючий холангіт - аутоімунне захворювання невідомої природи, що супроводжується прогресуючим звуженням і рубцюванням жовчних проток. Часто поєднується із запальними захворюваннями кишечника, особливо виразковим колітом. Потребує особливого підходу в діагностиці та лікуванні, включно з пересадкою печінки на пізніх стадіях.

Вторинний склерозуючий холангіт розвивається як ускладнення перенесених операцій на жовчних шляхах, травм, важких інфекцій або ішемічних ушкоджень. У цьому випадку запалення і фіброз є наслідком зовнішнього впливу.

Рецидивуючий холангіт - форма захворювання з багаторазовими епізодами запалення, часто на тлі структурних аномалій жовчовивідних шляхів, хронічних інфекцій або після хірургічних втручань. Кожне загострення збільшує ризик рубцевих змін і погіршення функції печінки.

Холангіт на тлі паразитарної інвазії (опісторхоз, клонорхоз) розвивається в разі зараження паразитами, які проникають у жовчні протоки. Такі форми захворювання частіше зустрічаються в ендемічних регіонах і потребують специфічної протипаразитарної терапії.

Причини виникнення холангіту

• Жовчнокам'яна хвороба (камені в холедоху)
• Стриктури жовчних проток (зокрема після операцій)
• Пухлини (в ділянці підшлункової залози, холангіокарцинома)
• Паразитарні та гельмінтні інвазії
• Ятрогенні чинники (після ендоскопічних втручань, встановлення стентів)
• Аутоімунні захворювання (наприклад, первинний склерозуючий холангіт)
• Імунодефіцитні стани

Жовчнокам'яна хвороба - найчастіша причина холангіту. Камені, потрапляючи в холедох, порушують відтік жовчі, створюючи умови для застійних явищ і розвитку інфекції.

Стриктури жовчних проток можуть бути вродженими, запальними або виникати після хірургічних втручань, травм, або на тлі хронічного запалення. Звуження просвіту протоки призводить до порушення дренажу і призводить до інфікування.

Пухлини, як доброякісні (кісти, поліпи), так і злоякісні (наприклад, холангіокарцинома або рак голівки підшлункової залози), можуть механічно стискати жовчні шляхи, спричиняючи їхню обструкцію і, як наслідок, запалення.

Паразити і гельмінти, такі як опісторхіси і клонорхи, здатні впроваджуватися в жовчні протоки, ушкоджувати їхні стінки, провокувати запалення і підвищувати ризик бактеріального зараження.

Ятрогенні причини - холангіт може розвинутися після медичних втручань: ендоскопічної папілоссфінктеротомії, встановлення стентів, біліарного дренажу. Порушення прохідності, занесення інфекції або мікротравми стають пусковим фактором запалення.

Аутоімунні захворювання супроводжуються хронічним запаленням і фіброзом проток без явного інфекційного агента.

Імунодефіцитні стани (наприклад, ВІЛ-інфекція, після трансплантацій) підвищують ризик бактеріального і грибкового холангіту, особливо за супутніх порушень відтоку жовчі.

Симптоми холангіту

Клінічна картина холангіту може варіювати від помірної до вкрай важкої, але в більшості випадків захворювання починається гостро і потребує негайної уваги. Ключові ознаки включають:

• Підвищення температури тіла - найчастіше спостерігається лихоманка з ознобом, що свідчить про системну запальну реакцію організму.
• Біль у правій частині живота - може бути інтенсивним, ниючим або нападоподібним, часто посилюється під час глибокого вдиху або натискання.
• Жовтяниця - з'являється внаслідок застою жовчі та підвищення рівня білірубіну в крові. Шкіра і склери набувають жовтуватого відтінку.
• Зміна кольору сечі та калу - сеча темніє (колір міцного чаю), а кал може ставати світлим або повністю знебарвленим.
• Загальні симптоми інтоксикації - головний біль, слабкість, розбитість, зниження апетиту.

Класичний прояв гострого бактеріального холангіту описується як тріада Шарко: біль у правому підребер'ї, жовтяниця і лихоманка. Це ключовий діагностичний орієнтир, особливо на ранньому етапі захворювання.

У важких випадках розвивається пентада Рейнольдса - стан, за якого до лихоманки, болю і жовтяниці приєднуються сплутаність свідомості та артеріальна гіпотензія. Це свідчить про початок сепсису і потребує невідкладної інтенсивної терапії.

Діагностика холангіту

Діагностика холангіту починається з клінічного огляду, під час якого лікар виявляє болючість у правому підребер'ї, симптоми подразнення очеревини та загальні ознаки інтоксикації.

Важливу роль відіграють лабораторні аналізи: характерні підвищення білірубіну, лужної фосфатази, гамма-глутамілтрансферази, лейкоцитоз і високий рівень С-реактивного білка.

З інструментальних методів основним є УЗД шлунково-кишкового тракту, що дає змогу оцінити розширення жовчних проток і виявити камені.

Для уточнення діагнозу застосовуються більш інформативні методи:

• МРХПГ (магнітно-резонансна холангіопанкреатографія) - неінвазивна візуалізація жовчних проток;
• КТ або МСКТ - для оцінки ускладнень і диференціальної діагностики;
• за необхідності - контрастна холангіографія, особливо перед оперативним втручанням.

У пацієнтів із гарячкою обов'язково проводять посів крові для виявлення бактеріємії та підбору ефективної антибактеріальної терапії.

Лікування холангіту

Консервативна терапія

Лікування холангіту завжди починається з госпіталізації пацієнта. У стаціонарі проводять:

• інфузійну терапію для поповнення об'єму циркулюючої рідини та корекції електролітних порушень,
• антибактеріальне лікування препаратами широкого спектра дії (коригується після отримання результатів посіву крові),
• спазмолітики та дезінтоксикаційні засоби для зняття больового синдрому і зменшення системного запалення,
• постійний моніторинг гемодинаміки, показників печінки та загального стану пацієнта.

Однак у разі порушення відтоку жовчі або неефективності консервативної терапії потрібне термінове відновлення прохідності жовчних шляхів.

Ендоскопічне та хірургічне лікування

За наявності каменів у холедоху і можливості виконання ендоскопії проводять їх видалення за допомогою ендоскопічної папілосфінктеротомії.

Якщо відтік жовчі не може бути відновлений ендоскопічно, застосовують методи дренування жовчних проток - як ендоскопічним шляхом (через ERCP), так і черезшкірно-черезпечінкове під контролем УЗД або КТ.

У випадках важкого холангіту, ускладненого гнійним запаленням або абсцесами, може знадобитися холецистектомія або холедохолітотомія - хірургічний розтин і санація жовчних шляхів.

Холецистектомія часто виконується після стабілізації стану пацієнта, особливо за наявності каменів або хронічного холециститу. У Medical Plaza перевагу віддають лапароскопічному доступу, що дає змогу мінімізувати травматичність і скоротити термін відновлення.

У важких і ускладнених випадках (наприклад, гнійний холангіт, абсцес, біліарний сепсис) може знадобитися поетапне лікування з тимчасовою холецистостомією або іншим видом дренажу.

У разі склерозуючого холангіту, на пізніх стадіях із розвитком цирозу печінки, розглядається питання про трансплантацію печінки.

Команда хірургів і гастроентерологів Medical Plaza розробляє для кожного пацієнта персоналізований план лікування з урахуванням причини, тяжкості стану і можливих ризиків, використовуючи сучасні технології та міжнародні протоколи.

Клінічний випадок із практики

Пацієнтка 64 роки звернулася до Medical Plaza зі скаргами на лихоманку до 39 °C, інтенсивний біль у правому підребер'ї та пожовтіння шкіри, яке з'явилося протягом останніх двох днів. В анамнезі - жовчнокам'яна хвороба, спостерігалася амбулаторно, раніше від оперативного лікування відмовлялася.

При огляді - виражена болючість у проекції печінки, позитивний симптом Мерфі, тахікардія, артеріальний тиск 90/60 мм рт. ст. У лабораторних аналізах - білірубін 165 мкмоль/л, виражений лейкоцитоз, підвищення рівня ЛФ і ГГТ, С-реактивний білок понад 100 мг/л. На УЗД - розширені позапечінкові жовчні протоки і камінь у дистальному відділі холедоха.

Пацієнтка була екстрено госпіталізована і переведена в умови інтенсивної терапії. Проведено інфузійну та антибактеріальну терапію, дренування загальної жовчної протоки з успішним видаленням каменя. Після стабілізації стану на 5-ту добу виконано лапароскопічну холецистектомію, ускладнень у післяопераційному періоді не відзначено.

Через два тижні пацієнтка повернулася до звичайної активності. Під час контрольного огляду - нормальні показники білірубіну, відсутність ознак запалення.

Холангіт і холецистит: взаємозв'язок

Холангіт і холецистит - два різні, але часто взаємопов'язані запальні процеси в системі відтоку жовчі.

Холангіт - це запалення жовчних проток, тоді як холецистит вражає жовчний міхур. Обидва стани можуть розвиватися на тлі жовчнокам'яної хвороби, але різняться за механізмом, клінічною картиною та можливими ускладненнями.

Холецистит найчастіше виникає в разі закупорки міхурової протоки каменем, тоді як холангіт розвивається в разі порушення відтоку жовчі з печінки - наприклад, у разі потрапляння каменю в загальну жовчну протоку (холедох).

Обидва захворювання можуть існувати ізольовано, але нерідко одне стає наслідком іншого. Наприклад, гострий холецистит може ускладнитися холангітом, якщо інфекція піднімається вище по жовчних шляхах.

Також важливо враховувати, що під час міграції каменів із міхура в холедох може одночасно спостерігатися запалення і самого міхура, і проток. У таких випадках пацієнти надходять із вираженою інтоксикацією, больовим синдромом і порушенням функції печінки.

У Medical Plaza ми уважно оцінюємо характер запалення і причину порушення відтоку жовчі, щоб визначити, чи має місце ізольований холецистит, холангіт або їхнє поєднання, і вибрати відповідний обсяг лікування: від антибактеріальної терапії до комбінованого хірургічного втручання.

Ускладнення холангіту

За відсутності своєчасного лікування холангіт може призвести до низки важких, а іноді й загрозливих для життя ускладнень:

• Сепсис та інфекційно-токсичний шок - одна з найнебезпечніших форм прогресування захворювання. Бактерії з жовчних проток проникають у кровотік, спричиняючи системне запалення, різке падіння тиску і порушення роботи життєво важливих органів.
• Холангіогенний абсцес печінки - гнійне ускладнення, що виникає при поширенні інфекції з жовчних шляхів у печінкову тканину. Може потребувати дренування або хірургічного втручання.
• Печінкова недостатність - розвивається при масивному запаленні та порушенні відтоку жовчі. Особливо небезпечна у пацієнтів із супутніми захворюваннями печінки.
• Множинна органна недостатність - важкий стан, за якого на тлі сепсису починають послідовно відмовляти функції нирок, легенів, серцево-судинної системи та печінки. Потребує інтенсивної терапії в умовах реанімації.
• Хронічний холангіт із фіброзом - за тривалого або рецидивуючого перебігу запалення стінки жовчних проток заміщуються сполучною тканиною, що порушує прохідність і роботу гепатобіліарної системи.
• Підвищений ризик холангіокарциноми - особливо актуальний за первинного склерозуючого холангіту. Постійне хронічне запалення і регенерація тканин створюють передумови для злоякісного переродження.

Саме тому в Medical Plaza за найменших ознак холангіту проводять комплексне обстеження і призначають терапію, спрямовану не тільки на усунення симптомів, а й на запобігання можливим ускладненням.

Прогноз і профілактика холангіту

Прогноз у разі холангіту безпосередньо залежить від своєчасності надання медичної допомоги.

У більшості випадків, у разі раннього звернення та адекватної терапії, захворювання добре піддається лікуванню і не призводить до серйозних наслідків. Усунення причини запалення і контроль інфекції дають змогу повністю відновити функцію жовчних шляхів.

Однак при важких формах, що супроводжуються сепсисом і порушенням роботи органів, особливо на тлі пізньої госпіталізації або в ослаблених пацієнтів, ризик летального наслідку істотно зростає. Саме тому холангіт завжди вимагає настороженості та негайного втручання.

Профілактика включає:

• своєчасне лікування жовчнокам'яної хвороби, особливо за наявності каменів у холедоху,
• регулярне спостереження після операцій на жовчних шляхах, особливо за наявності стентів або реконструктивних втручань,
• дотримання гігієни та профілактика паразитарних інвазій (зокрема опісторхозу, клонорхозу),
• вакцинація проти гепатиту B, особливо у пацієнтів із хронічними захворюваннями печінки та високим ризиком інфекційних ускладнень.

Якщо ви зіткнулися з болем у правому підребер'ї, жовтяницею, лихоманкою або відчуваєте загальне нездужання - не відкладайте візит до лікаря. У Medical Plaza ви отримаєте комплексну медичну допомогу: від точної діагностики до професійного лікування із застосуванням сучасних малоінвазивних методик. Наші фахівці мають великий досвід у лікуванні захворювань жовчовивідних шляхів, включно з холангітом, холециститом та їхніми ускладненнями. Ми не просто знімаємо гострі симптоми, а шукаємо й усуваємо причину захворювання, щоб запобігти рецидивам. Звернення в Medical Plaza - це гарантія безпеки, персонального підходу та високої ефективності лікування. Ми працюємо за європейськими протоколами і робимо все, щоб ви повернулися до нормального життя якомога швидше.

Джерела

• "Cholangitis: Pathophysiology, Diagnosis and Management" під редакцією Т. Беннетта і С. Олдена.
• "Acute and Chronic Cholangitis: Clinical Approach and Treatment Strategies" авторів Л. Грина та А. Річардса.
• "Interventional Endoscopy in Biliary Tract Diseases" під редакцією К. Скотта і П. Мартіна.
• "Primary Sclerosing Cholangitis: From Bench to Bedside" авторів Р. Каплана і Д. Вуда.
• "Atlas of Biliary Endoscopy and Cholangitis Management" під редакцією М. Тейта і С. Годфрі.
• Наукові публікації в "Journal of Hepatology".
• "Hepatology International" – дослідження та рекомендації щодо лікування холангіту.
• "Clinical Gastroenterology and Hepatology" – статті про діагностику та лікування захворювань жовчних протоків.
• Рекомендації Американської гастроентерологічної асоціації (AGA) з діагностики та лікування холангіту.
• "Cholangiopathies: Mechanisms and Management" авторів В. Сандерса і Н. Чанга.
• Публікації в "Nature Reviews Gastroenterology & Hepatology".
• "Biliary Tract Infections and Management: A Practical Guide" під редакцією Дж. Вільямса.
• "Endoscopic Management of Cholangitis" авторів М. Леонарда і Б. Роуза.
• "Surgical Techniques in Hepato-Pancreato-Biliary Surgery" під редакцією С. Лінча і К. Нельсона.
• Рекомендації Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO) щодо лікування захворювань жовчовивідних шляхів.