Вагініт (кольпіт)

Вагініт – це поширене гінекологічне захворювання, яке характеризується запаленням слизової оболонки піхви та найчастіше спричинене порушенням природної мікрофлори або інфекційними захворюваннями.

Симптоми

Кольпіт може доставляти значний дискомфорт у вигляді таких симптомів:

• свербіж та печіння;
• нетипові виділення;
• набряклість та почервоніння геніталій;
• тріщини;
• диспареунія;
• дизурія, поліурія;
• болючі відчуття внизу живота;
• безсоння;
• тривожність, дратівливість;
• хронічна втома;
• зниження лібідо;
• відчуття розпирання піхви;
• розлади травлення;
• сухість піхви.

Клінічна картина вагініту може відрізнятися залежно від безпосередньої причини, що його викликала. При гонорейній формі характерною ознакою є гнійні виділення зеленого кольору з піхви без характерного запаху. Присутня виражена болючість, набряклість та почервоніння слизової оболонки статевих органів. При трихомоніазі з'являються пінисті липкі виділення із запахом тухлої риби. Збудник захворювання швидко поширюється в навколишні тканини, що призводить до різкого підвищення температури.

Ознаки гонорейної інфекції з'являються через кілька днів після зараження. Стінки піхви при гонореї наповнені застійною кров'ю. У занедбаних випадках з'являються ерозії та виразки, які починають кровоточити.

Хламідії провокують виділення молочного кольору. Поєднання сирних виділень з характерним кислим запахом та нестерпним свербінням є явною ознакою кандидозу. Для захворювання характерні часті рецидиви. Причиною загострення може стати використання внутрішньоматкових контрацептивів, вагітність, прийом антибіотиків. Симптоми захворювання часто виникають перед початком менструації.

Симптоми при мікоплазмі не виразні. Виділення з піхви зазвичай не відрізняються від звичайних. Свербіж і печіння зазвичай не викликають сильного дискомфорту і нерідко проходять після гігієнічних заходів. Бактеріальні форми зазвичай характеризуються появою слизового секрету з неприємним запахом. При вірусних інфекціях турбують пінисті виділення, що супроводжуються появою новоутворень у районі геніталій. При атрофічному вагініті виділень може не бути зовсім. Жінок більше турбує свербіж і сухість піхви, а також болючі відчуття при статевому контакті.

Причини розвитку

Залежно від етіології кольпіту, фахівці виділяють чотири основні типи захворювання – специфічний, неспецифічний, неінфекційний та атрофічний. Перший обумовлений наявністю ІПСШ (трихомонади, грибки, хламідії, мікоплазми та ін.). Заразитися можна переважно статевим шляхом. Будь-який сексуальний контакт може призвести до інфікування (зокрема оральний та анальний секс). Також відомі випадки занесення інфекції побутовим шляхом при спільному використанні предметів особистої гігієни, через кров, а також від матері дитині.

У групі ризику є жінки фертильного віку, які ведуть активне статеве життя. Імовірність інфікування збільшують такі фактори:

• часта зміна статевих партнерів;
• ослаблення загального чи місцевого імунітету;
• незахищені статеві контакти;
• часті спринцювання;
• механічні пошкодження піхви.

Неспецифічний тип викликаний дією умовно-патогенної мікрофлори, яка в нормі живе в організмі кожної жінки. Зростання та кількість цих мікроорганізмів суворо контролюється «корисними» бактеріями. Під впливом різних факторів умовно-патогенна мікрофлора може вийти з-під контролю, що неминуче призведе до запального процесу.

Каталізатором розвитку неінфекційного кольпіту можуть стати:

• гормональний збій;
• ослаблення імунітету;
• дисбактеріоз піхви.
• переохолодження;
• цукровий діабет;
• гіповітаміноз;
• хронічний стрес;
• ранній початок статевого життя;
• порушення мікрофлори кишечника;
• онкологічне захворювання;
• імунодефіцитні стани;
• недотримання правил особистої та інтимної гігієни;
• аномалії будови статевих органів;
• ендокринні порушення;
• слабкість м'язів тазового дна;
• випадання матки;
• період вагітності;
• менопауза;
• неправильне харчування;
• ожиріння;
• аборти, викидні;
• вікові зміни;
• хронічні осередки інфекції;
• тривалий та безконтрольний прийом лікарських препаратів, зокрема, антибіотиків;
• радіаційне опромінення;
• використання пероральних чи внутрішньоматкових контрацептивів;
• травми статевих органів;
• алергічні реакції на лубриканти, інтимну косметику, презервативи, тампони, прокладки, синтетичну спідню білизну;
• наявність ЗПСШ в анамнезі.

Виникнення атрофічного типу пов'язані з природними процесами старіння організму. Внаслідок зниження рівня естрогенів відбувається поступове стоншення епітелію стінок піхви. У дев'яносто відсотків усіх випадків він настає під час менопаузи.

Класифікація

Залежно від характеру перебігу виділяють три форми вагініту:

• гострий ( яскраво виражені клінічні симптоми, процес триває не більше двох місяців);
• підгострий (має стерту клінічну картину, часто виникає через відсутність адекватної терапії);
• хронічний (відрізняється слабовираженими симптомами та хвилеподібним перебігом, захворювання може тривати роками).

За особливостями запального процесу кольпіт класифікують таким чином:

• серозний (ураження поверхневих шарів);
• слизовий (залучення залоз до патологічного процесу, поява рясних виділень);
• серозно-гнійний (через продукти життєдіяльності патогенних мікроорганізмів виділення набувають каламутного характеру з неприємним запахом);
• дифузний (патологічний процес поширюється по всій піхві).

Атрофічний вагініт

Естрогени грають величезну роль в жіночому здоров'ї. Нормальний рівень цих гормонів забезпечує підтримання кислого середовища у піхві, що необхідно для розмноження «корисної» мікрофлори та придушення розмноження хвороботворних мікроорганізмів.

У період менопаузи його вироблення різко знижується. Це призводить до витончення епітеліальних клітин, розгладжування складок піхви та зменшення її просвіту. У результаті піхва стає болісно сприйнятливою до найменших ушкоджень і вразливою до інфекцій. Атрофічні зміни створюють сприятливі передумови для розвитку хронічних запальних процесів.

Запустити ланцюжок патологічних процесів може ціла низка різних факторів:

• проходження курсу хіміотерапії та опромінення;
• видалення обох яєчників;
• синдром передчасного виснаження яєчників;
• тривалий прийом оральних контрацептивів;
• прийом препаратів, які пригнічують синтез естрогенів;
• грудне вигодовування;
• відсутність дітей;
• куріння;
• хронічне запалення піхви.

Однак найчастіше атрофічний вагініт – це фізіологічний процес, який пов'язаний зі згасанням репродуктивної функції. Патологічні зміни починаються ще за кілька років до початку менопаузи, але найбільш вираженими вони стають у перші два роки після закінчення менструації.

Головними проявами захворювання вважаються:

• сухість піхви;
• відчуття сверблячки та печіння;
• зниження статевого потягу;
• диспареунія;
• імперативне нетримання сечі;
• почервоніння, набряклість, подразнення вульви;
• поліурія;
• кровоточивість після статевого акту;
• нетипові виділення;
• загальний дискомфорт.

Незважаючи на те, що це неминучий і природний процес, це зовсім не означає, що стан не потребує корекції. Основу лікування становить гормональна терапія, яка впливає на причину атрофічного кольпіту – нестача естрогенів. Медикаментозне лікування спрямоване на досягнення таких завдань:

• корекція гормонального фону;
• покращення трофіки тканин;
• ліквідація хвороботворних мікроорганізмів;
• регенерація функцій слизової оболонки;
• відновлення нормальної мікрофлори;
• покращення мікроциркуляції;
• антисептична обробка.

Вагініт під час вагітності

Період виношування дитини – це час гормональних та фізіологічних перебудов організму. Змінюється склад мікрофлори, гормональний фон, особливості імунних реакцій. Ось чому інфекційно-запальні захворювання статевих органів при вагітності виникають удвічі частіше, ніж зазвичай. Вагініт діагностують більш ніж у 70% випадків.

Захворювання протікає набагато важче через ослаблений імунітет і може становити загрозу для вагітності та нормального розвитку плода. Якщо причиною запального процесу стали патогенні мікроорганізми, дитина може заразитися під час народження або ще в утробі матері.

Симптоми захворювання можуть відрізнятися залежно від причини, що його спричинила. Проте є загальні симптоматичні прояви:

• печіння та свербіж в області вульви;
• ниючі болі в животі;
• дизурія;
• патологічні виділення;
• припухлість та почервоніння статевих органів;
• підвищення температури;
• загальне нездужання.

Головною проблемою лікування є неможливість використання багатьох препаратів. Терапія має бути не лише ефективною, а й безпечною для розвитку плода. Найчастіше жінкам призначають медикаментозні засоби місцевого застосування.

Ускладнення

Якщо жінка вчасно не звернулася за медичною допомогою і не отримала адекватної терапії, захворювання може перейти в хронічну форму, якої набагато складніше позбутися. Симптоми гострого процесу поступово затихають. Однак це не говорить про одужання, а вказує на перехід у більш небезпечну – хронічну форму. Згодом знижується еластичність стінок піхви, вони ущільнюються і стають шорсткими. Поступово у запальний процес залучається матка і яєчники. Так починають утворюватися спайки. Через це в майбутньому у жінки можуть виникнути проблеми із зачаттям і навіть безпліддя.

Серед інших поширених ускладнень можна назвати:

• поширення інфекції;
• передчасні пологи;
• ерозія шийки матки;
• розвиток спайкового процесу;
• запалення органів малого тазу;
• зараження статевого партнера;
• інфікування плода;
• утворення синехій;
• бактеріємія;
• позаматкова вагітність;
• післяпологовий метроендометрит;
• сепсис.

Діагностика

Підтвердити наявність запального процесу під час гінекологічного огляду. Однак для встановлення точних причин виникнення захворювання може знадобитися цілий комплекс діагностичних заходів. Він може включати такі дослідження:

• мазок на флору;
• аналіз на ЗПСШ;
• вивчення гормонального фону;
• бактеріологічний посів;
• цитологія;
• кольпоскопія;
• ПАП-тест;
• визначення рН піхви;
• біохімічне дослідження крові;
• аналіз калу на яйця глистів;
• ЗАС, ЗАК;
• ПЛР;
• УЗД.

Під час першої консультації лікар вислуховує та деталізує скарги пацієнтки. Для того, щоб побачити повну картину, йому може знадобитися така інформація:

• особливості статевого життя та менструального циклу;
• ймовірна причина появи симптомів (що могло стати каталізатором);
• акушерський анамнез;
• наявні захворювання;
• раннє лікування;
• вживання лікарських препаратів;
• наявність недолікованих ІПСШ;
• їжа, яка переважає у раціоні;
• психоемоційне здоров'я;
• частота появи простудних захворювань; 
• наявність схожих симптомів у партнера.

Лікування

Для усунення першопричини захворювання та усунення клінічних проявів знадобиться цілий комплекс терапевтичних заходів. Лікування інфекційних вагінітів повинні проходити обидва партнери, інакше воно не матиме жодного результату. Під час терапії статеві контакти заборонені. Вразлива до будь-яких пошкоджень слизова оболонка може отримати додаткову мікротравму, що ще більше посилить прояви захворювання і нівелюватиме усі успіхи лікування.

При бактеріальних інфекціях призначаються антибактеріальні препарати. Грибкові захворювання усуваються за допомогою антимікотичних засобів. Якщо вагініт був викликаний вірусною інфекцією, показано противірусну терапію. Для лікування атрофічної форми призначається гормональна терапія з метою штучного поповнення дефіциту естрогенів.

Незалежно від причини, пацієнтам можуть бути призначені імуностимулятори для посилення імунного захисту. Еубіотики дозволяють швидко відновити здорову мікрофлору піхви. Гарні результати дають місцеві засоби у вигляді ванн, лікувальних тампонів, свічок, спринцювання. Після стихання гострого процесу як допоміжну допомогу призначають курс фізіотерапевтичних процедур (магнітотерапія, електрофорез, УВЧ).

Під час лікування важливо дотримуватись загальних рекомендацій:

• щодня міняти спідню білизну;
• після кожного відвідування туалету проводити гігієнічні заходи (підмиватися завжди слід  спереду назад);
• правильно харчуватися (збагатити свій раціон продуктами, багатими вітамінами та мінералами, живими корисними бактеріями, полінасиченими кислотами);
• відмовитися від інтимних засобів з ароматизаторами.

Хронічний кольпіт складніше піддається лікуванню. Для поліпшення стану слизової оболонки піхви буде недостатньо лікарських засобів та фізіотерапії. Жінкам важливо зміцнювати імунну систему, дотримуватися режиму праці та відпочинку, приймати вітамінні комплекси тощо.

Профілактика

Для попередження розвитку вагініту рекомендується дотримуватись наступних рекомендацій:

• правильне харчування;
• мінімізація стресових ситуацій;
• санація хронічних осередків інфекції;
• використання бар'єрних методів контрацепції;
• відмова від випадкових статевих контактів;
• відповідальне ставлення особистої та інтимної гігієни;
• грамотний вибір методів контрацепції;
• регулярне спостереження у гінеколога;
• відмова від випадкових статевих зв'язків;
• прийом вітамінів та мінералів;
• зміцнення м'язів тазового дна;
• контроль ваги;
• своєчасна заміна гігієнічних прокладок;
• достатня фізична активність;
• відмова від шкідливих звичок;
• виключення користування чужими предметами особистої гігієни;
• прийом антибіотиків лише за призначенням фахівця;
• якомога рідше використовувати щоденні прокладки;
• відмова від агресивних статевих контактів;
• підтримка імунної системи;
• гігієна інтимних відносин;
• регулярне здавання аналізів на ІПСШ;
• носіння натуральної спідньої білизни;
• відмова від ароматизованих засобів для інтимної гігієни;
• своєчасне лікування будь-яких захворювань сечостатевої та травної системи.

FAQ

Що означає діагноз вагініт?

Це захворювання, у якому запалюється слизова оболонка піхви. Найчастіше причиною вагініту є порушення мікрофлори або зараження ІПСШ.

Чим відрізняється вагініт від вульвіту?

У першому випадку запалюється слизова оболонка піхви, у другому область зовнішніх статевих органів.

Чи можна завагітніти, якщо є вагініт

Так, настання вагітності можливе. Проте запальний процес може призвести до розвитку ускладнень у вигляді переривання вагітності, передчасних пологів, інфікування плода. З огляду на це фахівці рекомендують планування вагітності після закінчення курсу лікування.

Який аналіз показує вагініт?

Встановити наявність запального процесу за допомогою гінекологічного огляду. ПЛР показує наявність інфекційних збудників вагініту. За допомогою мікроскопії мазка можна отримати інформацію про особливості мікрофлори піхви. Лабораторні аналізи крові можуть підтвердити наявність запальної реакції в організмі. УЗД призначається при хронічних вагінітах та ускладнених формах.

Де лікувати?

Клініка Medical Plaza має усі можливості для ефективної діагностики та лікування вагініту. Наш центр обладнаний власною лабораторією та найновішою експертною апаратурою. У нас можна пройти всі необхідні дослідження та встановити точні причини розвитку захворювання. Лікуванням вагініту займаються висококваліфіковані фахівці з величезним досвідом роботи, які постійно підвищують свої знання та навички. Це справжні професіонали своєї справи!

Наші головні переваги:

• Високий рівень послуг.
• Індивідуальний підхід.
• Потужне технічне обладнання.
• Комфорт та зручність.
• Делікатне та дбайливе ставлення.
• Прийнятні ціни.

Найважливіша рекомендація при підозрі на вагініт – це не відкладати візит до лікаря та не займатися самолікуванням. Це допоможе зберегти здоров'я та уникнути важких ускладнень. Ви можете спокійно довірити своє здоров'я в надійні рук досвідчених лікарів клініки Medical Plaza, здатних вилікувати вагініт швидко, безпечно, без болю та ускладнень!

Отже, вагініт – це захворювання, що супроводжується запаленням піхви. Патологія може бути спричинена умовно-патогенними мікроорганізмами або занесеною інфекцією. Каталізатором розвитку запального процесу можуть стати ендокринні порушення, дисбактеріоз, хронічний стрес, ослаблення імунітету та багато іншого. Симптоми захворювання можуть відрізнятися залежно від причини, яка його спричинила. Часто пацієнтки скаржаться на свербіж та печіння в ділянці вульви, нетипові виділення, дискомфорт при сечовипусканні та статевому акті. Виявити запалення можна під час стандартного гінекологічного огляду. Лікування включає комплексний підхід, який перш за все спрямований на ліквідацію першопричини. Правильний спосіб життя, дотримання правил особистої гігієни та відповідальне ставлення до свого здоров'я є відмінними заходами профілактики вагініту.