Ановуляція: ознаки та лікування. Чи можна завагітніти з ановуляцією?

Ановуляція – це патологічний стан, що характеризується повною відсутністю овуляції, коли ооцит (яйцеклітина) не дозріває та/або не виходить із фолікула.

Ановуляцію не можна розглядати як окрему і незалежну патологію, - це симптом, характерний для цілої групи захворювань, що супроводжуються функціональним або органічним порушенням оогенезу (цикл росту яйцеклітин) або фолікулогенезу (зростання, дозрівання і руйнування фолікулів).

При цьому ановуляція не завжди порушує менструальний цикл. Часто місячні йдуть у звичному графіку без значних відхилень, у той час як яйцеклітина або не дозріває (передчасне рекрутування фолікула або LOOP), або сам фолікул фізично не може звільнити ооцит (LUF), що дозрів. Саме тому ановуляцію часто називають «порожній цикл місячних», коли при овуляції яйцеклітина просто не з'являється, що технічно вважається безпліддям.

Механізми розвитку ановуляції

Ановуляція як явище спостерігається і в здорових жінок, але в певних умовах. Наприклад, при:

• вагітності, коли менструальний цикл та овуляція відсутні з фізіологічних причин;
• лактації – перші місячні починаються приблизно через 2-3 місяці після пологів, у період активної лактації;
• менопаузі, коли всі процеси в репродуктивній системі уповільнюються на тлі зупинки секреції гонадотропінів та похідних гормонів – естрогену, естрадіолу та прогестерону.

В інших випадках ановуляція вважається аномалією, з якою потрібно працювати, використовуючи весь накопичений досвід гінекологів/репродуктологів і доступний потенціал сучасного діагностичного обладнання. Якщо овуляція не відбулася, потрібно шукати причину та усувати її, використовуючи медикаментозну чи оперативну терапію (залежить від діагнозу).

При цьому сам механізм овуляторних порушень остаточно не вивчений. Складність полягає в особливостях роботи гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи регуляції секреції гормонів. Це дуже тонкий механізм, який керує практично всіма процесами в організмі, включаючи менструальні цикли та овуляцію. Саме тому лікування ановуляції – складне та багаторівневе завдання, яким мають займатися кваліфіковані гінекологи, нерідко спільно з ендокринологами та невропатологами.

Часто овуляторні порушення пов'язані з:

• фоновими ендокринними процесами;
• доброякісними та злоякісними новоутвореннями;
• психологічними та психіатричними станами;
• прийомом деяких медикаментів (нейролептики, транквілізатори, антидепресанти, оральні контрацептиви).

Чи можна стверджувати, що ановуляція – це безпліддя? Технічно, так. Але ановуляція – це причина безпліддя, а лише наслідок іншого захворювання чи патологічного стану, що провокує порушення системи регуляції овуляторних циклів.

Причини порушення овуляторних циклів

Згідно зі статистикою, приблизно у кожної третьої жінки репродуктивного віку (~30%) у якийсь момент життя проявляється ановуляція. Причини можуть бути різними. Перерахуємо лише найпоширеніші:

• синдром полікістозних яєчників або СПКЯ – дисбаланс секреції андрогену/естрогену (гіперсекреція) та прогестерону (дефіцит);
• захворювання щитовидної залози – гіпертиреоз, дифузний зоб, аутоімунний тиреоїдит, аденома тощо;
• різні види нейроінфекцій та захворювань, що порушують роботу гіпоталамуса чи гіпофіза;
• порушення роботи ендокринної системи (гормональний збій);
• кісти яєчників, міоми та інші доброякісні або злоякісні новоутворення;
• синдром виснаження яєчників;
• аномальне підвищення рівня пролактину у крові (гіперпролактинемія);
• високий рівень чоловічих гормонів;
• часті стреси, нервова перенапруга, депресія;
• ожиріння чи навпаки значний дефіцит маси тіла;
• неправильне харчування та шкідливі звички (алкоголь та куріння).

Найчастіше причиною ановуляції є збій системи секреції гормонів. Тому якщо не настає овуляція, насамперед перевіряють рівні гормонів. Нерідко для пошуку причини залучають фахівців із суміжних областей, зокрема, ендокринолога та/або невропатолога. Колегіальний підхід також доречний, якщо спостерігається відсутність овуляції при регулярних місячних, коли система гормональної секреції на перший погляд працює справно, але вихід яйцеклітини з фолікула на 14-15 день циклу не відбувається.

Міжнародна класифікація ановуляції з FIGO

Міжнародна федерація гінекологів та акушерів (FIGO) на основі Дельфійського консенсусу прийняла нову систему, яка враховує та структурує всі можливі причини порушення овуляції. Систему назвали HyPO-P. Це абревіатура, яка розшифровується так:

1. Hy (hypothalamic) – гіпоталамус.
2. P (pituitary) - гіпофіз.
3. O (ovarium) – яєчник.
4. Окремо «P» (PCOS), що означає синдром полікістозу яєчників (СПКЯ).

1. В рамках прийнятої класифікації ановуляція може бути:

1. Гіпоталамічна (1 тип).
2. Гіпофізарна (2 тип).
3. Яєчникова (3 тип).
4. СПКЯ (4 тип).

Відповідно до прийнятої концепції HyPO-P, вчені розділили причини прояву ановуляції на підгрупи:

• фізіологічна (Physiological);
• функціональна (Functional);
• генетична (G-genetic);
• ендокринна (Endocrine);
• аутоімунна (Autoimmune);
• ідіопатична (Idiopathic);
• ятрогенна (Iatrogenic);
• група неоплазій (Neoplasm);
• інфекційно-запальна (Infectious & Inflamatory);
• травми та судинні захворювання (Trauma & Vascular).

Як визначити відсутність овуляції за допомогою системи HyPO-P? Міжнародна класифікація розроблена для зручного опису причин ановуляції (діагноз), і тільки. Для пошуку причин порушення овуляторного циклу застосовують різні способи діагностики, про які розповімо нижче.

Симптоми ановуляції

Які ознаки порушення овуляторного циклу найчастіше спостерігаються у пацієнтів Medical Plaza? Найяскравіший симптом ановуляції – порушення менструального циклу. Але, як ми згадували на початку статті, ановуляція який завжди порушує менструальний цикл. Такий стан називається – ановуляторна менструація. При такому перебігу патології симптоми практично відсутні, за винятком деяких неочевидних ознак, а саме:

• неможливість природного зачаття при регулярних спробах протягом півроку чи більше;
• субфебрильна температура - 37-37,4 ° C, що зберігається протягом тривалого періоду;
• нетипові виділення з піхви;
• надмірне оволосіння за чоловічим типом (гірсутизм);
• надмірне випадання волосся;
• поява акне (вугровий висип);
• підвищена ймовірність розвитку захворювань молочних залоз;
• гінекологічні захворювання як супутні патології.

Ці симптоми ановуляції не завжди пов'язують із порушеннями ановуляторного циклу. А сама патологія зазвичай виявляється під час гінекологічного обстеження щодо інших захворювань.

Як характеризується патологія при збої менструального циклу. Ознаки ановуляції:

• подовжується чи скорочується менструальний цикл (опсоменорея чи поліменорея);
• змінюється обсяг менструальних кровотеч - зниження (гіпоменорея) або підвищення (гіперменорея) обсягу виділень;
• кровотеча у міжменструальний період (метрорагія);
• подовження періоду менструальної кровотечі (менометрорагія);
• повна відсутність місячних (аменорея).

Зазвичай ановуляція та місячні – взаємопов'язані поняття. Якщо є збої менструального циклу, вони часто супроводжуються овуляторною дисфункцією.

Методи діагностики ановуляції

Всі методи діагностики, які використовуються для пошуку причин ановуляції, можна умовно розділити на три групи:

1. Інструментальні методи дослідження.
2. Аналізи.
3. Динамічне спостереження за менструальними циклами.

Для інструментального дослідження використовують УЗД – найбільш інформативний метод діагностики. При ановуляції застосовують ультразвукову візуалізацію жовтого тіла у другій фазі циклу, а також УЗД органів малого тазу для виявлення кіст та інших новоутворень у яєчниках. Якщо є підозри на патології у головному мозку, проводять магнітно-резонансну томографію (МРТ).

Аналізи призначають, щоб виміряти рівень гормонів у межах поточного менструального циклу. Вивчають рівні прогестерону, естрогену та інших статевих гормонів, за допомогою яких можна діагностувати ановуляторний цикл. Лікування при збої гормонального профілю може бути різним, оскільки порушення секреції гормонів можуть свідчити про наявність пов'язаних захворювань.

Третій підхід – динамічний нагляд за менструальними циклами. Оцінка овуляторного статусу проводиться за допомогою системи FIGO AUB System 1, згідно з якою оцінюють:

• частоту циклу (у нормі тривалість циклу варіюється від 24 до 38 днів);
• тривалість менструальних кровотеч (норма – не більше 8 днів);
• регулярність циклу (динаміка за місяцями);
• обсяг менструальних виділень;
• наявність/відсутність міжменструальних кровотеч.

Крім іншого, ще використовують тести на овуляцію, але вони вважаються неточними, оскільки показують лише поточну ситуацію. Найбільш ефективний підхід у діагностиці – періодичні обстеження у кількох менструальних циклах, що включають УЗД та аналізи на цільові гормони.

Методи лікування ановуляції

Лікування ановуляторного циклу залежить від поставленого діагнозу. Для кращого розуміння концепції лікування ановуляції наведемо кілька прикладів. Клінічна картина – жінка з нерегулярним менструальним циклом, діагностованою доброякісною пухлиною у гіпофізі та виділеннями з молочних залоз. У поточній ситуації ановуляція пов'язана із високим рівнем пролактину (гіперпролактинемія). Діагноз системою HyPO-P – ановуляція тип 2-G. Як видно, проблема в гіпофізі, якщо точніше, то доброякісної пухлини. Відповідно, лікування має бути спрямоване на усунення першопричини.

Інший приклад. Пацієнтка – жінка із рідкісними менструаціями. Результати аналізів на гормони – підвищений тестостерон. Крім того, є ознаки надмірного оволосіння на тілі та велика кількість фолікулів (результати УЗД). Діагноз - синдром полікістозу яєчників (СПКЯ), ановуляція тип 4-PCOS. Як лікувати ановуляцію у цьому випадку? При такому діагнозі можуть призначатися комбіновані гормональні контрацептиви (КЗК).

Ще один приклад. Пацієнтка – жінка з рідкісними менструаціями, зайвою вагою та підвищеною чутливістю до холоду. Супутні симптоми – періодичний біль у м'язах та суглобах, загальна слабкість та відсутність енергії (млявість). Аналізи показали значне підвищення рівня тиреотропного гормону (ТТГ) понад 12 мМЕ/мл. Діагноз – гіпотиреоз. Це одне із захворювань ендокринної системи, що пригнічує функції яєчників. Діагноз системою HyPO-P – ановуляція тип 2-E. Лікування ановуляції у разі буде пов'язані з корекцією харчування та індивідуальним курсом гормональних препаратів.

Ановуляція та вагітність

Залишилося відповісти на досить популярне питання: чи можна завагітніти під час ановуляції? Відповідь – ні, це практично неможливо. Якщо порушення овуляції носять постійний характер - тобто кожен менструальний цикл, - то завагітніти природним шляхом не вийде. Але у вас є можливість завагітніти за допомогою екстракорпорального запліднення (ЕКЗ).

Якщо відкинути складну термінологію, то ановуляція – зе зазвичай відсутність зрілої яйцеклітини для запліднення. А якщо немає яйцеклітини, то не може бути вагітності. У програмах ЕКЗ яйцеклітину вилучають із фолікула за допомогою трансвагінальної пункції, після неї запліднюють сперматозоїдами партнера в лабораторії. Запліднений ембріон через кілька днів у певний момент (вікно імплантації) переносять у порожнину матки, де він кріпиться до ендометрію та починає рости, внаслідок чого настає вагітність.

Що зрештою? Ановуляція – це лише симптом наявного захворювання чи патології, і вона найчастіше не складно лікується. Складність у тому, щоб знайти причину ановуляції – поставити точний діагноз. Це можуть зробити лише висококваліфіковані лікарі із великим практичним досвідом. Звертайтеся до багатопрофільного медичного центру Medical Plaza. У клініці працюють досвідчені гінекологи, репродуктологи, ендокринологи та лікарі інших спеціальностей. Встановлено передове діагностичне обладнання, є власна лабораторія та сучасний відділ репродуктології. Щоб записатись на прийом, достатньо залишити свої дані та номер телефону. Ми вам обов'язково передзвонимо та запишемо на прийом у зручний для вас час.