Вузловий зоб (багатовузловий зоб)

Вузловий зоб - це збірне поняття, що включає захворювання, які супроводжуються появою в тканинах щитовидної залози одиничних або множинних вузлових утворень. Патології, що входять до цієї групи, можуть мати різну морфологію та природу походження.

Причини виникнення

Природа виникнення захворювання досі залишається загадкою для вчених. Вважається, що поштовхом до формування вузлів може стати дефіцит йоду, проте недавні дослідження показали, що так відбувається далеко не завжди.

Послужити пусковим механізмом в активізації патологічного процесу може ціла низка різних провокуючих факторів, серед яких:

• генетична схильність;
• аутоімунні процеси;
• негативний вплив довкілля;
• респіраторні захворювання;
• уроджені аномалії розвитку;
• гормональний збій;
• надлишкові фізичні навантаження;
• вікові зміни;
• тиреоїдит;
• вплив радіації та токсичних речовин;
• пухлинні процеси;
• ослаблення імунітету;
• ендокринні захворювання;
• дефіцит вітамінів та мінералів;
• черепно-мозкові травми;
• хронічний тонзиліт;
• гіподинамія;
• виснаження організму;
• хіміотерапія;
• хронічний стрес;
• атеросклероз;
• інфекційні захворювання;
• радикальні дієти;
• шкідливі звички;
• безконтрольний прийом гормональних препаратів.

Класифікація

Залежно від ступеня розростання та розміру вузлових утворень, виділяють чотири типи захворювання:

• солітарний (одиничне та велике за розміром);
• багатовузловий (наявність двох та більше вузлових утворень);
• конгломератний (вузли злиті між собою воєдино);
• змішаний (присутні дифузні та вузлові зміни);
• колоїдний (розвивається на фоні йододефіциту);
• пухлиноподібний (доброякісний та злоякісний);
• псевдовузловий (запальні осередки);
• кістозний (вузли, заповнені рідиною).

Окремо виділяють токсичну та нетоксичну форму. Для першої характерно збільшення щитовидної залози у розмірі та зростання рівня тиреоїдних гормонів. Нетоксична форма супроводжується невеликим збільшенням органу, причому на функціонування органу та загальне самопочуття процес практично не впливає.

Захворювання протікає у три основні стадії:

• 0. Протікає без помітних клінічних симптомів та зовнішніх проявів. Щитовидна залоза не збільшена.
• 1. Патологічні утворення можна промацати, проте їх не видно візуально.
• 2. Вузли на шиї можна побачити неозброєним оком.

Симптоми

На ранніх стадіях захворювання ніяк не проявляє себе. Наявність пухлиноподібних утворень більше має естетичний характер. Згодом, через розростання вузлів та збільшення компресії на прилеглі тканини, з'являються неприємні симптоми у вигляді:

• хворобливості;
• осиплості голосу;
• поява хрипоти;
• сухого кашлю;
• клубка у горлі;
• посилення хропіння;
• першіння у горлі;
• видимий виступ на шиї;
• утрудненого ковтання;
• запаморочення;
• безсоння;
• розпирання та почуття тяжкості в шиї;
• набухання шийних судин;
• почуття стороннього предмета у дихальних шляхах;
• шуму у вухах;
• утруднень дихання, аж до нападів ядухи.

При збільшенні чи зниженні рівня тиреоїдних гормонів клінічна картина доповнюється новими симптомами.

Гіпотиреоз при вузловому зобі

Зниження кількості гормонів, що виробляються щитовидною залозою, супроводжується:

• слабкістю та стомлюваністю;
• погіршенням апетиту;
• збільшенням ваги;
• замерзанням;
• сухістю шкіри;
• сонливістю;
• випаданням волосся;
• зниженням температури тіла;
• болем у серці;
• зниженням артеріального тиску;
• зменшенням частоти серцевих скорочень;
• погіршенням пам'яті, сплутаністю думок;
• хронічними запорами, метеоризмом;
• у жінок: зниження фертильності, порушення менструального циклу, викидні;
• у чоловіків: ослаблення статевого потягу, погіршення потенції;
• у дітей: відставанням у розвитку, аж до кретинізму.

Гіпертиреоз при вузловому зобі

Надмірне вироблення тиреоїдних гормонів супроводжується такими симптомами:

• тремор;
• пітливість;
• нервозність, дратівливість;
• метушливість, підвищена збудливість;
• безсоння;
• підвищення температури;
• підвищений апетит;
• постійне почуття голоду;
• різка втрата ваги;
• діарея;
• задишка;
• депресивність;
• випинання очних яблук;
• артеріальна гіпертонія;
• тахікардія, аритмія.

Ускладнення

Захворювання, пущене на самоплив, загрожує розвитком неприємних ускладнень, серед яких:

• афонія (втрата голосу);
• порушення кровообігу;
• здавлювання стравоходу та трахеї;
• запалення щитовидної залози;
• крововиливи;
• раптове збільшення залози;
• порушення у роботі серця;
• тиреотоксичний криз;
• гіпопаратиреоз;
• кровотеча;
• трахеомаляція;
• злоякісні новоутворення.

Діагностика

Запорука успішного лікування захворювання безпосередньо пов'язана з ранньою діагностикою. Обстеження починається з вислуховування скарг пацієнта та збору анамнезу. Лікарю може знадобитися інформація про особливості харчування та способу життя пацієнта, його професійну діяльність та умови праці, перенесені в минулому травми, оперативні втручання, використовувані методи лікування тощо.

Залежно від ступеня тяжкості захворювання вузлові утворення можуть виявлятися при візуальному огляді, пальпації або за допомогою апаратних методик. Золотим стандартом у діагностиці патології є УЗД. Дослідження допомагає побачити повну картину і надає інформацію про розміри вузлів, їх кількість, локалізацію, структуру і т.д.

Для встановлення діагнозу може знадобитися розширена діагностика. Вона може включати:

• пункційну біопсію (проводиться, якщо розмір вузла перевищує сантиметр);
• рентгенографію;
• МРТ, КТ;
• сцинтиграфію;
• ОАК, біохімію крові;
• аналіз рівня тиреоїдних гормонів;
• визначення титру антитиреоїдних антитіл.

Лікування

Тактика лікування підбирається суто індивідуально під конкретного пацієнта та конкретний клінічний випадок.

Спостережна тактика

У деяких випадках лікування не проводиться, а за пацієнтом встановлюється динамічний нагляд ендокринолога. Це стосується наступної ситуації:

• вузол не порушує функціональність залози;
• має невеликі розміри;
• відсутня загроза компресії сусідніх органів;
• не завдає дискомфортних відчуттів;
• представляє собою виключно невеликий косметичний ефект.

Таким пацієнтам показані регулярні УЗД та аналізи на рівень тиреоїдних гормонів. При виявленні структурних змін та збільшення лімфовузлів може знадобитися проведення біопсії.

Медикаментозна терапія

Головним завданням фахівців є зменшення навантаження на щитовидну залозу. Для цього проводиться медикаментозна терапія. Вона включає лікування препаратами йоду, що уповільнюють вироблення тиреотропного гормону і активне зростання вузлового утворення. При гіперфункції залози потрібна антитиреоїдна терапія, яка дозволяє нормалізувати вироблення гормонів. Також фахівці можуть використовувати радіоактивний йод для нейтралізації патологічних клітин та точкового впливу на вузол.

Оперативне втручання

У тяжких випадках єдиним виходом може бути хірургічне втручання. Підставою для проведення операції можуть стати:

• стрімке зростання вузла;
• великі розміри утворень, що дають компресію на оточуючі тканини;
• підозра на розвиток злоякісного процесу;
• багатовузловий токсичний зоб;
• виражений косметичний дефект;
• формування кіст великих розмірів;
• загрудинне розташування пухлинних утворень.

Вибір тактики хірургічного втручання залежить не тільки від розміру та особливостей вузла. До уваги береться поточний стан пацієнта, наявність супутніх патологій, вік, фізичні можливості тощо.

Для видалення вузлів можуть використовуватись такі методики:

• Радикальна тиреоїдектомія. Має на увазі тотальне видалення залози. Зазвичай необхідність у такій операції виникає при раковій пухлині та багатовузловому зобі. Після хірургічного втручання потрібна довічна гормонозамінна терапія.
• Субтотальна тиреоїдектомія. Одна частка органу повністю видаляється, інша – частково. Призначається при гіпертиреозі та фолікулярній аденомі.
• Гемітиреоїдектомія. Видаляють лише одну частку залози, при цьому функціональність органу зберігається.
• Енуклеація. Має на увазі видалення ураженої ділянки залози. Застосовується при одиничному вузлі.

Малоінвазивні методики

Сучасні технології у медицині дозволяють видаляти вузли без розрізів на шиї. Розглянемо дві найпрогресивніші методики:

• Лазерна термотерапія. За допомогою дії лазера вузол нагрівається, рідина випаровується, а сухий залишок згоряє. У результаті саме утворення «зморщується», але в його місці утворюється фіброзна тканина. Нагрів створюється точково всередині вузла, оточуючі тканини не нагріваються. При цьому основна частина гормонопродукуючої тканини залишається. Ризики травматизації та інфікування мінімальні. Шрами, деформації тканин, кровотечі – це виключено.
• Етанолова деструкція. Суть методики полягає у веденні етилового спирту всередину вузла, внаслідок чого тканини патологічного утворення гинуть. При цьому тканини самої залози не страждають. Маніпуляція здійснюється під контролем УЗД. Вона проходить в амбулаторних умовах і не займає багато часу. Процедура може бути проведена в тому випадку, якщо за допомогою біопсії було підтверджено доброякісну природу утворення.

Прогноз та профілактика

Прогноз захворювання загалом сприятливий. Патологія добре піддається лікуванню, за умови, що було виявлено на ранніх стадіях та ризики переродження у злоякісну пухлину мінімальні.

В якості профілактики фахівці рекомендують:

• включити до раціону продукти, багаті на йод (морепродукти, яловича печінка, шпинат, сир, риба, овочі, фрукти);
• проводити загальнозміцнювальні процедури: зарядки, прогулянки на свіжому повітрі;
• за необхідності приймати йод;
• своєчасно звертатися за медичною допомогою;
• використовувати йодовану сіль під час приготування їжі;
• по можливості обмежити перебування у місцях із підвищеною радіоактивністю та високою концентрацією хімічних речовин; 
• вести здоровий спосіб життя, відмовитися від шкідливих звичок;
• санувати хронічні осередки інфекції;
• при роботі на шкідливому виробництві дотримуватись усіх правил безпеки та самозахисту;
• не приймати гормональні засоби без призначення лікаря;
• проходити профілактичні огляди у ендокринолога;
• за призначенням лікаря приймати вітаміни та мінерали;
• за можливості обмежити вплив поганої екологічної обстановки (для постійного місця проживання краще вибирати місця зі сприятливою екологічною обстановкою).

Де лікувати?

Найкращі ендокринологи міста працюють у клініці Medical Plaza. Клієнти довіряють нам і на це є безліч причин:

• Високий професіоналізм.
• Комплексний підхід у діагностиці та лікуванні.
• Принципи доказової медицини.
• Інноваційний підхід.
• Гарантія результату.
• Відсутність ускладнень.
• Високоточне експертне обладнання.
• Затишна та доброзичлива атмосфера.
• Високий рівень сервісу та комфорту.
• Лікування без болю.
• Швидке відновлення.
• Прозорість та відкритість.

У багатопрофільному медичному центрі Medical Plaza прийом ведуть висококваліфіковані ендокринологи та хірурги з великим досвідом роботи, які постійно підвищують рівень своїх знань та навичок. Унікальне оснащення наших операційних дозволяє проводити хірургічні втручання будь-якого рівня складності. Наші фахівці віддають перевагу малоінвазивним методикам, які не вимагають великих розрізів і після яких пацієнти швидко відновлюються. Ми чесні зі своїми клієнтами. Лікарі не накручують ціни та не призначають непотрібних аналізів. Вони не мають жодних планів продажу. Наше кредо – це здоров'я та безпека наших пацієнтів. Ви можете спокійно довірити своє здоров'я справжнім професіоналам своєї справи із клініки Medical Plaza!

Популярні питання

Чи завжди потрібно видаляти вузли?

Ні. Найчастіше операція проводиться при великих розмірах утворень та наявності клінічних симптомів. У деяких випадках вибирається наглядова тактика.

Як зрозуміти, що це злоякісний вузол?

Відповісти на це питання може тільки кваліфікований фахівець за допомогою ретельного обстеження. Однак певні ознаки можуть опосередковано вказувати на рак. Не варто ігнорувати стрімке зростання утворення, постійну осиплість голосу, болючі та збільшені у розмірі шийні лімфовузли.

Чим небезпечний вузловий зоб?

Головна небезпека полягає у ризиках розвитку раку. Золотим стандартом у діагностиці злоякісного процесу є біопсія.

Чи можна народжувати із вузловим зобом?

Так можна. Однак жінці важливо контролювати рівень тиреоїдних гормонів та динаміку вузла.

Яка ймовірність рецидиву після медикаментозного лікування?

На жаль, ймовірність досить висока. За статистикою, протягом п'яти років після закінчення терапії лише близько 20% залишаються повністю здоровими.

Отже, вузловий зоб – це сукупність захворювань, котрим характерна поява вузлових утворень у тканинах щитовидної залози. Справжні причини недуги досі не відомі. Етіологія захворювання може бути пов'язана з дефіцитом йоду, спадковою схильністю, поганою екологією, шкідливими звичками чи чимось іншим. Захворювання завдає фізичного дискомфорту та викликає погіршення загального самопочуття. Симптоми можуть відрізнятися залежно від того, чи протікає процес на тлі гіпотиреозу або гіпертиреозу. Звертатися до фахівця слід відразу після виникнення тривожних ознак. Чим раніше буде встановлено діагноз та розпочато лікування, тим більше шансів на успішне та швидке одужання. Головна небезпека, пов'язана із вузловим зобом, – це розвиток раку. Лікування насамперед спрямоване на зменшенні навантаження із залози. У деяких випадках показано наглядову тактику, у якихось – медикаментозна терапія, а бувають випадки, коли без операції не обійтися.