Тунельний синдром зап'ястя (синдром карпального каналу)

Синдром карпального каналу - це патологічний стан, спричинений компресією серединного нерва в ділянці зап'ястя. Цей синдром може спричиняти різні симптоми, як-от оніміння, поколювання, болі та слабкість у руці, особливо в долоні та пальцях.

 Про лікаря  Записатись на прийом 

Марченко Олександр Анатолійович 

 Стаж:  23 роки 

 Лікар-нейрохірург, вищої категорії 

 Про лікаря  Записатись на прийом 

Кирпа Ігор Юрійович 

 Стаж:  20 років 

 Нейрохірург, кандидат медичних наук, заслужений лікар України 

Що таке тунельний синдром і чому він виникає

Тунельний синдром - це загальне поняття, що охоплює низку станів, які виникають унаслідок защемлення нервів. Джерелом патологічного процесу може стати будь-яка частина тіла, зокрема, шия, тулуб, ліктьовий згин, стегно, гомілкостоп, стопи. Хоча захворювання може зустрічатися в різних ділянках тіла, найчастіше воно локалізується в ділянці зап'ястя, де серединний нерв проходить через карпальний канал.

Механізм розвитку ТСЗ поєднує в собі анатомічні особливості цієї ділянки і негативний вплив зовнішніх факторів. Зап'ястя являє собою складну анатомічну структуру, що включає безліч кісток, зв'язок і сухожиль. За дрібну моторику пальців, координацію їхніх рухів і чутливість (крім мізинця) відповідає серединний нерв, який проходить через вузький карпальний канал. У цьому обмеженому просторі він особливо вразливий до здавлювання та пошкодження.

До того ж, під час повсякденної діяльності зап'ястя часто піддається інтенсивним повторюваним рухам, що збільшує ймовірність компресії. А якщо врахувати той факт, що в цій ділянці немає великих м'язів та інших захисних структур, які могли б амортизувати удари й знижувати навантаження, навіть найменший набряк або запальний процес може послужити тригером розвитку процесу. У разі виникнення компресії перетискаються кровоносні судини, які живлять серединний нерв. Як наслідок, - стрімко наростає гіпоксія і втрачається найголовніша функція - проведення нервового імпульсу.

Каталізатором розвитку карпального тунельного синдрому можуть послужити:

• травми зап'ястя;
• зайва вага;
• гіповітаміноз;
• гормональні порушення;
• шкідливі звички;
• інфекційні захворювання;
• різкі перепади температури;
• генетична схильність;
• розтягнення зв'язок, розрив сухожиль;
• вагітність, менопауза;
• вікові зміни;
• онкологічні захворювання;
• амілоїдоз;
• прийом оральних контрацептивів;
• цукровий діабет;
• артрит, артроз;
• гіпотиреоз;
• туберкульоз;
• подагра;
• неправильна постава.

Хто входить до зони ризику

У групі ризику перебувають представники різних галузей і професій, під час яких задіюється дрібна моторика. Також це стосується роботи, що вимагає тривалого монотонного повторення одних і тих самих рухів руками, особливо з вигином зап'ясть або вібрацією. Сюди можна віднести такі професії:

• офісні працівники;
• програмісти;
• пекарі;
• автомеханіки;
• швачки, кравці, в'язальники;
• майстри манікюру;
• будівельники;
• кухарі, кулінари;
• перукарі, косметологи;
• водії, оператори важкої техніки;
• хірурги, стоматологи, лаборанти;
• художники, скульптори та ремісники;
• музиканти (скрипалі, гітаристи, барабанщики, піаністи).

Ризик розвитку синдрому карпального каналу може варіюватися залежно й від інших чинників, а саме:

• Статева приналежність. Згідно з дослідженнями, жінки у 2-3 рази частіше стикаються з ТСЗ, порівняно з чоловіками. Це може бути пов'язано з анатомічними особливостями - у жінок карпальний канал зазвичай вужчий, що збільшує вірогідність здавлювання серединного нерва. Крім того, гормональні зміни, особливо під час вагітності та менопаузи, можуть сприяти розвитку цього стану.
• Вік. Ризик розвитку тунельних синдромів збільшується з віком. Найчастіше захворювання діагностують у пацієнтів старше 40 років. Пояснюється це тим, що з віком відбуваються дегенеративні зміни в тканинах, знижується еластичність зв'язок і м'язів. Крім того, у літніх людей частіше зустрічаються хронічні захворювання, такі як цукровий діабет або остеоартрит, що може посилювати ймовірність компресії нервів.
• Спосіб життя. Куріння і зловживання алкоголем збільшують ризик розвитку захворювання. У групі ризику перебувають як люди з недостатньою фізичною активністю, так і любителі інтенсивних вправ, що вимагають повторюваних рухів зап'ястями. Також у зоні ризику опиняються ті, хто працює в умовах хронічного стресу і тривалий час використовує мобільні пристрої з сильно зігнутими або перегнутими зап'ястями.

Симптоми тунельного зап'ястного синдрому

ТСЗ повільно прогресує і посилюється з часом. Патологія, як правило, має односторонній характер. Захворювання може проявлятися по-різному залежно від ступеня тяжкості процесу. В одних випадках виникають періодичні болі та незначні поколювання, в інших - неприємні відчуття набувають постійного болісного характеру.

Неприємні симптоми можуть з'являтися вночі, змушуючи людину прокидатися. Нерідко вони посилюються при тривалому виконанні однотипних рухів або утриманні руки в незручному положенні. Ігнорування симптомів може призвести до значного зниження якості життя, аж до неможливості виконання таких звичних дій, як приготування їжі, прибирання, письмо, використання комп'ютера, керування автомобілем тощо. Це здатне зменшити продуктивність на роботі та навіть стати причиною соціальної ізоляції.

Як зрозуміти, що в тебе тунельний синдром

У ТСЗ є перелік характерних симптомів, на які необхідно звернути увагу:

• больовий синдром;
• відчуття печіння, поколювання;
• болючість м'язів;
• блідість шкірних покривів;
• ранкова скутість пальців;
• слабкість у руках (втрата контролю за рухом, зниження сили захоплення, точності рухів, предмети випадають із рук);
• труднощі під час виконання дрібних моторних дій (таких як письмо, застібання ґудзиків або утримання предметів);
• обмеження рухової активності кисті;
• порушення чутливості (втрата здатності відчувати дрібні деталі дотиком);
• оніміння пальців (посилюється під час певних дій, як-от утримання телефону або водіння автомобіля);
• вегетативні порушення (висока чутливість зап'ястя до температурних змін, підвищене потовиділення або, навпаки, озноб).

Де болить рука при тунельному синдромі

Часто біль відчувається в зап'ясті з боку долоні й може поширюватися на пальці або вгору по руці до ліктя. У деяких випадках він досягає навіть плеча. Буває гострим, ниючим, тягнучим або пекучим. Біль при тунельному синдромі зазвичай набуває постійного характеру і лише зрідка притупляється. На самому початку хвороби неприємні відчуття можна прибрати простим струшуванням рукою або легким масажем проблемної зони. Повністю зникнути вони можуть тільки на пізній стадії захворювання, коли компресія призвела до атрофії нерва.

Больові відчуття можуть посилюватися в нічний час. Це може бути пов'язано з мимовільним згинанням зап'ястя уві сні. Також погіршити стан можуть стрес, напруга, холод, тривала робота руками, тривале утримання предметів тощо. Зміна пози або рух зап'ястям може тимчасово полегшити біль, особливо якщо зап'ястя тривалий час перебувало в незручному положенні. Наростання болю може стати причиною безсоння і дратівливості, а також розвитку захворювань нервової системи.

Діагностика карпального синдрому

У разі підозри на зап'ястний тунельний синдром, необхідно звернутися до невролога. Лікар вислухає Ваші скарги, збере анамнез і проведе огляд. Під час консультації в обов'язковому порядку будуть проведені спеціальні тести для виявлення защемлення нерва. Для їх виконання Вас можуть попросити підняти руку вгору або стиснути кисть. Також лікар може зробити легкі постукування молоточком по ділянці зап'ястя або надути на руці манжету. Виходячи з реакцій пацієнта, фахівець робить висновки про стан серединного нерва.

Під час збору анамнезу (історії хвороби) лікар може поставити низку запитань:

• час появи симптомів;
• інтенсивність прояву неприємних відчуттів;
• локалізація болю;
• тригери, які сприяють погіршенню стану;
• професійна діяльність і хобі;
• наявність травм у минулому;
• прийом лікарських препаратів;
• наявність хронічних захворювань;
• спосіб життя (фізична активність, шкідливі звички) тощо.

Для уточнення діагнозу потрібна низка лабораторних та інструментальних методів дослідження, серед яких:

• електронейроміографія;
• УЗД;
• рентгенографія;
• МРТ;
• лабораторні аналізи (ЗАК, аналіз на С-реактивний білок, рівень глюкози в крові, циркулюючі імунні комплекси та ін.).

Під час діагностики ТСЗ також проводять диференціальний аналіз з іншими захворюваннями:

• невропатією;
• синдромом пронатора;
• синдромом кубітального каналу;
• тендинітом;
• ревматоїдним артритом;
• синдромом де Кервена.

Лікування тунельного синдрому

Тактика лікування визначається лікарем в індивідуальному порядку залежно від ступеня тяжкості, вираженості патологічного процесу і загального стану здоров'я. Про найкращий варіант Вам скаже невролог під час консультації після проведення ретельного обстеження організму. Зазвичай лікування починається з комплексного консервативного підходу, що включає медикаментозну підтримку, носіння ортеза, фізіотерапію, ін'єкції стероїдів, дієту, модифікацію способу життя, дотримання режиму праці та відпочинку. У важчих випадках, коли всі зусилля виявилися безрезультатними, проводиться хірургічне втручання.

Який фахывець лікує синдром карпального каналу

Лікуванням ТСЗ займається невролог. Залежно від клінічної ситуації, пацієнта також можуть направити до:

• терапевта;
• хірурга;
• ортопеда;
• фізіотерапевта;
• реабілітолога.

Як довго лікувати тунельний синдром

Тривалість лікування залежить від кількох ключових чинників:

• Ступеня тяжкості. Легкі форми тунельного синдрому лікуються набагато швидше, ніж важчі випадки, за яких уже встигли розвинутися такі симптоми, як хронічний больовий синдром, порушення чутливості, атрофія м'язів. Що довше стан ігнорувався, то більше часу може знадобитися для його полегшення.
• Методів лікування. Консервативні методи лікування можуть вимагати більше часу для досягнення результату порівняно з хірургічним втручанням і часто ефект від них має тимчасовий характер. Полегшення після операції може настати відразу ж.
• Індивідуальних особливостей організму. Люди з хорошим загальним станом здоров'я відновлюються швидше. Супутні захворювання, такі як цукровий діабет або артрит, можуть уповільнити процес загоєння.
• Віку. У молодому віці процеси регенерації тканин протікають набагато швидше, ніж у літніх пацієнтів.
• Дотримання лікарських рекомендацій. Регулярна і якісна реабілітація прискорить процес відновлення. На тривалість лікування багато в чому впливають спосіб життя, харчування, фізична активність і навіть психологічний настрій пацієнта.

Коли виконується операція при кистьовому тунельному синдромі

Підставою для проведення хірургічного втручання можуть послужити:

• неефективність консервативної терапії та стійкість клінічних симптомів;
• неврологічні порушення;
• гіпотрофія або атрофія м'язів кисті;
• погіршення якості життя (труднощі з виконанням повсякденних завдань);
• тривалий анамнез захворювання;
• порушення у функціонуванні серединного нерва (підтверджені діагностичним шляхом).

Як проходить операція при тунельному синдромі

Класична операція з відкритим доступом включає в себе такий алгоритм дій:

1. Місцева анестезія.
2. Антисептична обробка шкіри.
3. Хірургічний доступ. Виконується надріз на основі долоні.
4. Розсічення поперечної зв'язки. Виконується з метою збільшення простору в карпальному каналі та зменшення тиску на серединний нерв.
5. Зашивання розрізу і накладення пов'язки.

У більшості випадків хірургічне втручання дає змогу вирішити проблему раз і назавжди. Поліпшення симптомів може настати відразу ж після операції. Однак у деяких випадках це може статися тільки через кілька місяців.

Реабілітація після операції при тунельному синдромі

Для успішнішого відновлення лікар розробляє спеціальну реабілітаційну програму, що включає в себе цілий комплекс заходів. У більшості випадків операція виконується амбулаторно. Того ж дня пацієнт може покинути клініку. В окремих випадках може знадобитися нетривала госпіталізація. У разі проведення хірургічного втручання на робочій руці пацієнтам з важкою фізичною роботою виписується лікарняний терміном на 1-2 місяці. Якщо операцію було проведено на неробочій кінцівці, до роботи можна буде повернутися вже через 1-2 тижні.

Грамотно складена реабілітація значно підвищує ефективність хірургічного лікування. Водночас її відсутність тягне за собою погіршення регенеративних процесів і розвиток ускладнень. Реабілітація включає в себе кілька ключових моментів. Насамперед, це щоденний догляд за раною. Вона повинна залишатися чистою і сухою. У перші дні після операції можлива поява невеликого болю і дискомфорту в області зап'ястя, а також слабкість кисті. Неприємні симптоми є варіантом норми і пройдуть самостійно. Для їх купірування можна використовувати НПЗЗ або прикласти сухий холод. З перших днів потрібне носіння ортеза для підтримки й обмеження рухової активності зап'ястя.

Для розробки руки призначаються легкі вправи. Це можуть бути згинання і розгинання пальців, стискання і розтискання кисті, обертальні рухи зап'ястям тощо. При цьому, слід уникати надмірних навантажень. Вправи не повинні завдавати болю і дискомфорту. Також для прискорення відновлення призначаються фізіопроцедури, масаж, медикаментозна підтримка. У разі погіршення самопочуття потрібно звернутися до фахівця. Приводом можуть послужити:

• посилення болю;
• підвищення температури тіла;
• набряк, гіперемія, виділення рідини з рани;
• кровотеча;
• розходження швів;
• посилення оніміння;
• неможливість рухати пальцями.

Профілактика тунельного синдрому

Знаючи, що таке тунельний синдром і чим він небезпечний, легше запобігти розвитку патології, ніж боротися з її наслідками. З метою профілактики стану рекомендується наступне:

• збереження правильної постави;
• дотримання режиму праці та відпочинку (регулярні короткі перерви для розслаблення зап'ястя);
• виконання вправ для зміцнення м'язів;
• грамотне управління стресом;
• розминка до тренування і заминка наприкінці;
• правильне положення рук під час виконання дій, що вимагають використання кисті або пальців;
• ведення здорового способу життя (відмова від шкідливих звичок, підтримання ваги в межах норми, збалансоване харчування і регулярна фізична активність);
• зміна звичних рухів (постарайтеся уникати повторення одних і тих самих рухів рук і зап'ястя);
• підбір правильних меблів для роботи, регульованих за висотою зі зручними спинками та підлокітниками;
• уважне ставлення до свого здоров'я (своєчасне звернення до фахівця);
• професійне лікування хронічних захворювань.

Вибираючи клініку для проведення діагностики та лікування тунельного синдрому зап'ястя, надавайте перевагу медичним установам із висококласними фахівцями, потужним технічним оснащенням, сучасним підходом і власною лабораторією. «Medical Plaza» повністю відповідає всім цим критеріям. У нас зібрана найкраща команда нейрохірургів, за спиною яких стаж роботи не один десяток років. Серед наших співробітників - кандидат мед. наук, доктор мед. наук і заслужений лікар України. Наша клініка оснащена за останнім словом техніки. Хірургічні втручання тут проводяться з використанням висококласної німецької оптики. Перш ніж призначати операцію, ми всебічно обстежуємо наших пацієнтів. Для проведення діагностики у нас є високотехнологічна апаратура експертного класу. Наші фахівці знають, що робити незалежно від тяжкості клінічного випадку. Звертаючись до «Medical Plaza», Ви потрапляєте в руки справжніх професіоналів своєї справи!