Поліпи кишечника

Поліпи кишечника - це аномальні, переважно доброякісні, вирости на внутрішній стінці кишечника різних форм і розмірів. Деякі з поліпів можуть мати потенціал прогресувати в рак, особливо якщо вони містять атипові клітини.

Поліпи виростають зі слизової оболонки, яка вистилає кишечник зсередини. Вони можуть бути розміром з горошину, а часом досягають величини тенісного м'ячика. Деякі з них мають вигляд невеликих горбків, інші нагадують гриб на ніжці. Поліпи можуть з'являтися поодинці або групами. Утворення значно підносяться над слизовою оболонкою кишечника та вирізняються екзофітним ростом, тобто ростуть не в бік стінки органу, а в напрямку його просвіту.

Фахівці виокремлюють низку чинників, здатних вплинути на активізацію патологічного процесу в кишечнику, серед них окрема роль відводиться статевій приналежності, віку, а також особливостям способу життя і харчування. За статистикою, утворення частіше виявляються у чоловіків старше 50 років. Наявність поліпів зазвичай не завдає істотного дискомфорту. Тривалий період часу проблема може взагалі ніяк не відчуватися, особливо, якщо утворення маленького розміру, через що людина навіть не підозрює про її наявність. Разом з тим, поліпи потребують хірургічного видалення.

Утворення доброякісної природи ростуть повільно, не ушкоджують стінки органу і не заглиблюються в тканини. Разом з тим, наявність поліпів у кишечнику вважається передраковим станом. Існує ймовірність злоякісного переродження утворення. Уникнути цього допоможе уважне ставлення до свого здоров'я. За появи перших же симптомів слід звертатися до фахівця для уточнення діагнозу.

Поліп товстого кишечника

Найпоширенішим місцем локалізації поліпів є товстий кишечник. Утворення виявляються під час проведення колоноскопії приблизно в 30% випадків. Поліпи можуть сформуватися в будь-якій частині органу, включно зі сліпим, ободовим і прямим кишечником.

Більшість із них безсимптомні, особливо на початкових стадіях. Проте деякі ознаки все ж можуть вказувати на наявність новоутворень у товстому відділі кишечника:

• кровотеча з ануса або кров у випорожненнях;
• зміни в роботі кишечника, такі як закреп або діарея, які тривають понад кілька днів;
• залізодефіцитна анемія, спричинена хронічною кровотечею з поліпів;
• слиз у випорожненнях.

Хто в зоні ризику

Хоча поліпи можуть з'явитися у будь-якої людини, певні чинники підвищують ризик їх утворення. Ось головні з них:

• вік (ризик збільшується з віком, особливо після 50 років);
• гендерний фактор (чоловіки мають трохи більший ризик розвитку поліпів);
• раса та етнічна приналежність (афроамериканці та азіати мають підвищений ризик у виникненні поліпів);
• генетичні мутації;
• куріння;
• зловживання алкоголем;
• несприятлива екологічна обстановка;
• хронічні запалення кишечника;
• ожиріння;
• непереносимість глютену;
• малорухливий спосіб життя;
• незбалансоване мізерне харчування;
• схильність до закрепів.

Це зовсім не означає, що за наявності одного або більше згаданих вище чинників поліпи в кишечнику обов'язково з'являться. Однак ризик виникнення такого сценарію багаторазово підвищується.

Також варто відзначити роль харчових звичок у появі новоутворень. Вживання у великих кількостях червоного м'яса, особливо переробленого, такого як шинка та ковбаса, може значно підвищувати ризики розвитку поліпів. Також у групі ризику перебувають ті, хто вживає занадто багато жирної їжі та простих вуглеводів. Водночас регулярне вживання їжі, багатої на клітковину, особливо овочів, фруктів, цільнозернових продуктів і бобових, пов'язане з нижчим ризиком утворення поліпів.

Причини утворення поліпів у кишечнику

Точні причини утворення поліпів поки що не з'ясовані, проте існують різні гіпотези. Ось основні з них:

• Генетична. Вважається, що ділянки гіперплазії формуються в момент внутрішньоутробного розвитку. При цьому, патологічні зміни розвиваються не відразу, а поступово.
• Дисрегенераторна. Передбачається, що процес регенерації пошкоджених ділянок відбувається дефектно. Через це утворюються потовщення залозистого епітелію у вигляді «наросту».
• Запальна. Згідно з нею, спочатку розвивається запальний процес, який створює «сприятливі» умови для утворення поліпів.

У кожної з гіпотез є свої прихильники і противники, при цьому, точного уявлення про механізм розвитку патологічних змін досі немає.

Імовірність утворення поліпів збільшується і на тлі інших наявних захворювань, які не завжди безпосередньо пов'язані з кишковим трактом. Серед них:

• ентерит;
• коліт;
• сигмоїдит;
• дивертикульоз;
• атеросклероз;
• холецистит;
• гепатит;
• геморой;
• інсулінорезистентність;
• варикоз внутрішніх органів;
• гормональні порушення;
• харчова алергія;
• дисбактеріоз;
• дискінезія кишечника;
• судинні порушення;
• онкологічні процеси;
• ендокринні порушення;
• ВПЛ.

Чим небезпечні поліпи в кишечнику

Діагностовані поліпи не можна залишати без уваги. Крім ризику розвитку онкології, процес може призвести до низки інших ускладнень:

• порушення процесу травлення;
• залізодефіцитна анемія;
• приєднання кишкових інфекцій;
• анальні тріщини;
• парапроктит;
• кровотеча;
• анемія;
• кишкова непрохідність;
• некроз тканин;
• перекручування ножа поліпа, защемлення;
• перфорація кишкової стінки;
• інтоксикація організму;
• хронізація процесу.

Злоякісний поліп у кишечнику

Йдеться про поліп, який містить ракові клітини. Це означає, що в ньому відбулися зміни на клітинному рівні, які призвели до неконтрольованого поділу та росту клітин. Ці клітини здатні проникнути в сусідні тканини й органи, а також поширюватися по тілу.

Однак не всі поліпи стануть раковими. А процес злоякісної трансформації може зайняти багато років. Прогноз багато в чому залежить від стадії раку на момент його виявлення. Рання діагностика і видалення поліпа забезпечують кращий результат.

Імовірність злоякісного переродження залежить і від інших чинників:

• Розмір. Великі поліпи є потенційно небезпечними. Відносно безпечною величиною прийнято вважати утворення розміром до 2 см. Регулярні обстеження дають змогу вчасно виявити новоутворення і прибрати його до того, як воно встигло розростися.
• Гістологічний тип. У аденоматозних поліпів присутній високий потенціал стати злоякісними.
• Зовнішній вигляд. Поліп на ніжці зазвичай має менший ризик переродження, ніж утворення з широкою основою.
• Загальна кількість. Множинні поліпи можуть вказувати на злоякісну природу.
• Локалізація. Поліпи в проксимальній частині товстого кишечника мають тенденцію до злоякісного переродження.
• Дисплазія. Наявність дисплазії високого ступеня в поліпі істотно збільшує ймовірність його злоякісного переродження.

Симптоми поліпів у кишечнику

Клінічна картина багато в чому залежить від розміру, кількості поліпів, їх локалізації та структури. Невеликі утворення, як правило, не спричиняють будь-якої клінічної симптоматики. Багато пацієнтів роками навіть не підозрювали про проблему, поки не пройшли обстеження в рамках діагностики іншої патології.

Однак у міру прогресування процесу і збільшення утворення в розмірі, можуть виникати перші скарги. Складність діагностики пов'язана з тим, що всі симптоми, які виникають, неспецифічні. Вони можуть розвиватися і при багатьох інших захворюваннях травного тракту.

Перелічимо найімовірніші ознаки поліпа в кишечнику:

• біль у животі;
• тривалі закрепи, що змінюються болісною діареєю;
• печія, відрижка, нудота, блювота;
• здуття живота;
• неприємний запах із рота;
• відчуття переповненості шлунка, незалежно від кількості з'їденого;
• помилкові позиви до дефекації;
• подразнення, свербіж, печіння в періанальній зоні;
• поява слизу в калових масах;
• виділення крові з анального отвору;
• забарвлення випорожнень у чорний колір;
• слабкість, блідість шкіри, запаморочення, задишка, серцебиття (симптоми анемії).

Яскраво-червона кров зазвичай вказує на кровотечу з нижніх відділів кишечника, таких як пряма або сигмовидна кишка. Це пов'язано з тим, що кров не встигає згорнутися або змінити колір, оскільки вона не проходить тривалу відстань і не вступає в реакцію з ферментами кишечника.

Темна кров або кров, схожа на кавову гущу, може вказувати на кровотечу з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту, наприклад, зі шлунка або тонкої кишки. Однак якщо кровотеча в товстому кишечнику сповільнена або поліп розташований на початку товстої кишки, кров може також окислюватися і стати темнішою до моменту виходу назовні. Ось чому потрібне більш ретельне обстеження, щоб побачити реальну картину того, що відбувається.

Діагностика поліпів у кишечнику

Первинна консультація є найважливішим етапом у діагностиці поліпів кишечника, оскільки дає змогу зібрати повну інформацію про пацієнта - всі його скарги та історію хвороби. Для цього лікар може поставити низку уточнювальних запитань:

• час появи симптомів;
• скарги мають тимчасовий або постійний характер;
• виявлення крові в калі або на туалетному папері;
• випадки раку кишечника серед близьких родичів;
• зміни у вазі за останній час;
• вік;
• спосіб життя;
• наявність шкідливих звичок;
• рівень фізичної активності;
• харчові звички;
• наявність хронічних захворювань кишечника тощо.

Ця інформація дає змогу отримати повне уявлення про стан здоров'я та ризики розвитку поліпів кишечника. Однак, на жаль, цього недостатньо для постановки точного діагнозу. Під час першої консультації лікар також проводить візуальний огляд періанальної ділянки, пальцеве обстеження прямої кишки, аноскопію. Специфіка захворювання полягає в тому, що звичайні методи обстеження не в змозі показати реальну картину наявної проблеми.

Максимальною діагностичною цінністю при підозрі на наявність поліпів є колоноскопія. Під час процедури лікар може на власні очі побачити й оцінити наявні утворення. Дослідження рекомендується проводити в профілактичних цілях усім пацієнтам після 45 років. Під час проведення колоноскопії лікар також може взяти підозрілі фрагменти тканини на гістологічний аналіз або навіть видалити новоутворення. Ще одним незамінним методом діагностики при підозрі на поліпи є аналіз на приховану кров. З його допомогою можна виявити приховану кровотечу.

Також, залежно від ситуації, пацієнтам можуть призначатися:

• іригоскопія;
• сигмоскопія;
• віртуальна колоноскопія;
• ректороманоскопія;
• фіброгастродуоденоскопія;
• рентгенографія;
• біопсія;
• КТ, МРТ;
• УЗД.

Клінічні прояви поліпів кишечника схожі з іншими захворюваннями, тому під час діагностики лікар обов'язково проводить диференціальний аналіз з:

• ліпомою;
• міомою;
• ангіомою;
• актиномікозом;
• хворобою Крона;
• гемороєм;
• целіакією;
• парапроктитом;
• анальною тріщиною;
• синдромом подразненого кишечника;
• виразковим колітом;
• дивертикульозом.

Поліп у кишечнику: як лікувати

Тактика підбирається в індивідуальному порядку залежно від клінічної ситуації. Єдиним способом повністю прибрати поліпи і не допустити злоякісного переродження є хірургічне втручання. Важливо розуміти, що навіть маленькі утворення можуть зрештою перетворитися на злоякісну пухлину. Жодні методи консервативної терапії впоратися з ними не в силах.

Проте, у будь-якого правила є виняток. У деяких випадках пацієнтам показана вичікувальна тактика з повторною ендоскопією. Це стосується поодиноких поліпів невеликого розміру (до 0.5 см) з низьким онкогенним рівнем, які не порушують роботу шлунково-кишкового тракту. Консервативне лікування в цей період спрямоване на усунення основного захворювання, що послужило каталізатором появи утворення. Крім того, такий підхід може застосовуватися і для пацієнтів з високими анестезіологічними або хірургічними ризиками.

Як зупинити ріст поліпів у кишечнику

На сьогодні не існує специфічних методів, здатних зупинити або повернути назад ріст уже наявних поліпів. При цьому зміни у способі життя та харчуванні можуть допомогти в запобіганні появи нових патологічних елементів. Хірургічне видалення поліпів - це єдиний захід, що запобігає їхньому потенційному переродженню в злоякісні новоутворення.

Видалення поліпів у кишечнику

Через високий ризик злоякісного переродження виявлені під час проведення колоноскопії поліпи підлягають хірургічному видаленню. Далі отримані за допомогою біопсії тканини відправляють на гістологію для виключення ознак малігнізації та визначення подальшого прогнозу.

У нашій клініці операція може бути проведена ендоскопічним і лапаротомічним шляхом. Кращий метод визначає фахівець в індивідуальному порядку залежно від клінічної ситуації.

Ендоскопічне видалення поліпів кишечника

Це малоінвазивний метод оперативного втручання, що ґрунтується на використанні ендоскопа, за допомогою якого вводиться петльовий електрод, що дає змогу захоплювати і видаляти патологічні новоутворення.

Метод не передбачає розтину черевної порожнини, процедура проводиться через маленькі надрізи. Ризик пошкодження тканин практично повністю виключений. Ускладнення і крововтрати під час операції мінімальні. Травна функція зберігається в повному обсязі. Після проведення оперативного втручання пацієнт повністю відновлюється протягом одного-двох тижнів. Усі ці переваги роблять ендоскопічне видалення поліпів переважним методом лікування поліпів у кишечнику й обумовлюють його статус «золотого стандарту».

Біопсія поліпа кишечника

Процедура ендоскопічної поліпектомії включає також проведення патогістологічного дослідження. Біопсія поліпа кишечника - це процедура, під час якої витягується невеликий зразок тканини поліпа для подальшого мікроскопічного дослідження. З його допомогою можна оцінити клітинний склад утворення, наявність атипових клітин і ознак дисплазії. Результати біопсії відіграють ключову роль у подальшому плануванні лікування, включно з необхідністю додаткового хірургічного втручання або динамічного спостереження за станом пацієнта.

Лапаротомічна поліпектомія

Не завжди видалити поліп ендоскопічним шляхом видається можливим. Лапаротомія - це більш травматичний варіант, оскільки виконується через відкритий хірургічний доступ. Однак у деяких випадках він може виявитися найкращим. Серед можливих показань:

• великі розміри поліпа;
• високі ризики злоякісного переродження;
• важкодоступність;
• наявність ускладнень.

Профілактика поліпів у кишечнику

Зменшити ймовірність появи поліпів у кишечнику допоможе комплексний підхід, спрямований на корекцію способу життя. Він включає в себе наступне:

• збалансоване харчування (обмеження споживання червоного й обробленого м'яса, копченостей, напівфабрикатів, фастфуду та, навпаки, збільшення в раціоні фруктів, овочів, цільних злаків);
• регулярна фізична активність;
• підтримання здорової ваги;
• відмова від шкідливих звичок;
• сучасне лікування захворювань ШКТ;
• мінімізація вживання НПЗП;
• профілактичні огляди та обстеження;
• звернення до фахівця при виникненні тривожних симптомів.

Для якісної діагностики та лікування поліпів кишечника звертайтеся в клініку «Medical Plaza». У нас працюють висококласні фахівці з багаторічним досвідом. Лікування призначається відповідно до чинних європейських стандартів. Однак на початку Вам буде проведено комплексне обстеження. Для цього у нас є якісна сучасна апаратура та власна лабораторія. Якщо Вам знадобиться операція, вона буде виконана з урахуванням мінімізації ризиків і ускладнень. Не відкладайте зі зверненням до фахівця. Що раніше Ви почнете лікування, то легше і швидше воно пройде. Довірте своє здоров'я професіоналам!

FAQ

Які болі при поліпах у кишечнику?

Біль у животі може мати ниючий, розпираючий, переймоподібний характер. Іноді це схоже на різі та поколювання. Біль, як правило, не має певної локалізації і полегшується після акту дефекації.

Чи можуть поліпи в кишечнику пройти самі?

Поліпи самі по собі не розсмоктуються. Не зникають утворення і під дією консервативних методик лікування. Проблема потребує хірургічного втручання.

Що не можна робити після видалення поліпа кишечника?

Після операції заборонені інтенсивні фізичні навантаження, піднімання важких предметів, відвідування сауни та лазні, плавання в громадських басейнах. До повного загоєння слід уникати статевих контактів, перевтоми і стресу. З раціону необхідно прибрати жирну їжу, гостре, солоне, маринади, консерви, хлібобулочні, кондитерські вироби, алкоголь.

Скільки заживає кишечник після видалення поліпа?

На тривалість реабілітаційного періоду впливає багато чинників - метод оперативного втручання, тип поліпа, загальний стан організму. Наприклад, після ендоскопічного видалення пацієнтів виписують того ж дня. Порожнинні операції вимагають перебування в стаціонарі під наглядом лікарів і передбачають регулярні перев'язки. У середньому, процес відновлення займає 2-4 тижні. Дотримання всіх рекомендацій лікаря сприяє прискоренню загоєння.