Коксартроз - діагностика та лікування

Коксартроз - прогресуюче захворювання тазостегнового суглоба, що має дегенеративну природу. Провокуючим фактором виступає порушення обмінних процесів усередині хрящової тканини, що пов'язано з інтенсивними навантаженнями, травмами, перенесеними запальними процесами, дисплазією. Коксартроз кульшового суглоба зустрічається переважно у людей старше 40 років. Буває як одно-, так і двостороннім.

Артроз кульшового суглоба: механізм розвитку

Запуск механізму розвитку захворювання пов'язаний з порушенням структури синовіальної рідини, що діє як внутрішньосуглобове мастило і виконує функцію амортизатора. Підвищення в'язкості синовіальної рідини призводить до порушення живлення гіалінового хряща, через що посилюється зношування останнього. Суглобова порожнина поступово зменшується. Це провокує надмірне тертя кісток. Через відсутність амортизації порушується структура кісткової тканини. Остання починає розростатися, утворюючи остеофіти, які розповсюджуються на суглобові поверхні. Також кульшовий коксартроз супроводжується розширенням головки кульшової кістки. Порушене функціонування хрящової тканини призводить до поступового заміщення сполучною тканиною.

Залежно від специфіки дегенеративних процесів коксартроз буває:

1. Гіпертрофічний. Характеризується надмірним розростанням сполучної тканини та утворенням остеофітів.
2. Деформуючим чи диспластичним. Супроводжується зміною форми кульшового суглоба. Деформуючий артроз кульшового суглоба призводить до утиску гілочок іннервуючих нервів. Це призводить до вираженого больового синдрому.
3. Атрофічний. Сполучна тканина розростається в помірному темпі, але це призводить до поступового руйнування кістки.

Коксартроз – це захворювання опорно-рухового апарату, що характеризується поступовим розвитком.

Як розвивається:

1. На початкових етапах спостерігається порушене живлення гіалінового хряща. Це проявляється незначним звуженням суглобового простору. На кульшових кістках починають утворюватися остеофіти. Але оскільки їх кількість залишається незначною, нерви, що іннервують суглоб, не зачіпаються. Тому коксартроз першого ступеня протікає практично безсимптомно. Болі можуть бути лише після інтенсивних фізичних навантажень. Проте відчуття дискомфорту відбувається самостійно.
2. Другий ступінь характеризується стрімким зносом гіалінового хряща. Він перестає виконувати функцію амортизатора, що призводить до сильного тертя кісток. Коксартроз 2 ступеня також супроводжується розростанням остеофітів та деформацією головки кульшового суглоба, що можна визначити при проведенні рентгенологічного дослідження. Остання змінює своє становище, зміщуючись нагору. Комплексні порушення провокують наростання симптоматики. Здавлювання іннервуючих суглобів нервів призводить до болю, який відчувається в області стегна і паху. Також пацієнт зазначає обмеження рухливості стегна. Захворювання супроводжується поступовою атрофією м'язів стегна.
3. Коксартроз 3 ступеня характеризується гострим больовим синдромом. За рахунок повної деформації головки тазостегнового суглоба та атрофії м'язів коротшає нижня кінцівка. Це призводить до порушення ходи, через що пацієнту доводиться для пересування використовувати палицю. Повноцінна фізична активність стає неможливою.
4. Четвертий ступінь характеризується інтенсивним болем, який не вдається усунути за допомогою сильнодіючих анестетиків. Суглоб повністю зруйнований, а м'язи стегна атрофовані. Пацієнт стає інвалідом.

Симптоми та діагностика

На початковій стадії розвитку тазостегновий коксартроз може ніяк не проявляти себе. Рухливість суглоба та тонус м'язів стегна в нормі. Однак після інтенсивних фізичних навантажень спостерігається біль у ділянці стегна або паху, який проходить без застосування медикаментів. Гострий біль зазвичай виникає після підйому тяжкості, переохолодження, перенесеної вірусної або бактеріальної інфекції.

Прогресуючий диспластичний коксартроз супроводжується наростанням больового синдрому та зменшенням рухливості суглоба. Хода видозмінюється – пацієнт починає шкутильгати. При ходьбі, розгинанні та згинанні стегна з'являється хрускіт і потріскування в ділянці суглоба. Цей симптом супроводжується болем. Також можливий спазм м'язів стегна, але цей прояв коксартрозу спостерігається періодично.

Повна деформація суглоба призводить до різкого обмеження рухливості кульшового суглоба. Пацієнт відчуває біль, спазм у м'язах навіть за відсутності фізичних навантажень.

Своєчасна діагностика та лікування коксартрозу дозволяє відновити якість життя та запобігти інвалідизації. Застосування сучасних лабораторно-інструментальних методів дозволяє діагностувати патологічний процес навіть на його початкових стадіях.

Лікуванням та діагностикою займаються такі фахівці як ортопед, хірург, ревматолог. Які дослідження проводяться:

1. Рентгенографія. Дозволяє оцінити рівень захворювання. Фахівець оцінює суглобову щілину, наявність остеофітів, рівень деформації суглоба.
2. Комп'ютерна томографія. У процесі діагностики приділяється увага стану гіалінового хряща, зв'язкового апарату, м'язів стегна. Також можна оцінити рівень потовщення кісткової тканини.
3. Магнітно-резонансна томографія. Цей метод вважається найінформативнішим. Усі структури кульшового суглоба досліджуються пошарово. МРТ дозволяє оцінити рівень заміщення здорової хрящової тканини сполучної.
4. Аналіз синовіальної рідини. Ця процедура проводиться при підозрі на дистрофічні процеси в суглобах, включаючи тазостегновий.

Для контролю запального процесу додатково призначаються такі дослідження, як загальний клінічний аналіз крові та аналіз на С-реактивний білок. Лише після отримання результатів усіх діагностичних процедур фахівці вирішують, чим лікувати коксартроз.

Лікування коксартрозу тазостегнового суглоба

Тактика терапії залежить від рівня захворювання. Лікування коксартрозу при збереженій функціональності суглоба включає лікувальну фізкультуру, фізіотерапію, прийом міорелаксантів та хондропротекторів. Для усунення больового синдрому застосовуються нестероїдні протизапальні засоби. Проте лікувати коксартроз такими методами ефективно лише на початковому етапі захворювання.

Порушення структури кульшового суглоба, атрофія м'язів, інтенсивне розростання остеофітів, якими характеризується прогресуючий диспластичний коксартроз, вимагає застосування радикальніших методів лікування.

Ендопротезування тазостегнового суглоба

Ендопротезування

Високу ефективність має ендопротезування тазостегнового суглоба. Операція є повною заміною зруйнованих тканин зчленування протезом. Показання: одно- та двосторонній коксартроз 3-4 ступеня.

Дана операція при артрозі тазостегнового суглоба має наступні переваги для пацієнта:

1. Висока ефективність. Правильно проведена операція дозволяє повністю відновити рухливість стегна та повернути пацієнта до активного життя.
2. Нетривалим терміном перебування у стаціонарі.
3. Швидким відновлювальним періодом.
4. Довгостроковий результат. Ендопротез від перевірених європейських виробників служить щонайменше 15 років.

Проведення ендопротезування тазостегнового суглоба необхідно довірити досвідченим вузькопрофільним фахівцям. У нашому Центрі операцію проводить Титарчук Ростислав Вадимович – лікар ортопед-травматолог зі стажем роботи понад 12 років, який спеціалізується на ендопротезуванні та регулярно стажується у закордонних клініках за даним профілем. Кожному пацієнту, який звернувся до Medical Plaza, ми гарантуємо індивідуальний підхід:

1. Приділяємо підвищену увагу доопераційним обстеженням, що дозволяє звести до мінімуму ризик післяопераційних ускладнень та скоротити відновлювальний період.
2. Індивідуально підбираємо тип, розмір, спосіб поєднання ендопротезу зі здоровими тканинами.
3. Даємо рекомендації щодо організації відновлювального періоду.

Правильне оперативне лікування артрозу тазостегнового суглоба та дотримання всіх рекомендацій спеціаліста на етапі післяопераційного відновлення – це реальна можливість повернути собі мобільність та позбутися больового синдрому та дискомфорту.