Гайморит

Класифікація

Розрізняють односторонній і двосторонній запальний процес гайморових пазух. У першому випадку уражається тільки одна з них, у другому - обидві.

Ще один критерій для класифікації запального ураження гайморових пазух - причина виникнення. Залежно від цього захворювання може бути:

• вірусним (частіше виникає як ускладнення ГРВІ);
• бактеріальним (розвивається на тлі проникнення бактеріальної флори в гайморові пазухи - зазвичай стафілокока та стрептокока);
• алергічним (пов'язане з дією алергену);
• травматичним (виникає внаслідок перелому носової перегородки, черепно-мозкових травм).

Гайморит протікає в гострій або хронічній формі. У першому випадку запалення поширюється на підслизову основу, у другому - на кісткові стінки гайморових пазух. Запущена форма цього запального процесу може стати причиною серйозних ускладнень: набряку оболонок мозку, абсцесу мозку, менінгіту, запалення кісток черепа.

Як з'являється гайморит: причини виникнення

Запальний процес розвивається на тлі проникнення в гайморові пазухи вірусних або бактеріальних мікроорганізмів. Найбільша кількість випадків захворювання реєструється в осінньо-зимовий період, на тлі ослабленого імунітету, коли організм не здатний справлятися з хвороботворними мікроорганізмами.

До інших чинників, що сприяють розвитку запального процесу в гайморових пазухах, відносять:

• ГРВІ або грип, не вилікувані до кінця або перенесені «на ногах»;
• наявність хронічних захворювань ЛОР-органів і дихальної системи;
• механічні пошкодження слизової оболонки гайморових пазух;
• розростання аденоїдів у дітей;
• утворення поліпів у носовій порожнині;
• дія алергенів;
• вроджені або набуті аномалії носової перегородки (викривлення);
• безконтрольне використання судинозвужувальних крапель і спреїв, що призводить до порушення функціональності судин слизової оболонки;
• хронічні внутрішні інфекції.

Симптоми й ознаки гаймориту

Які перші ознаки гаймориту

Перші ознаки гаймориту можуть проявлятися поступово і часто схожі з симптомами звичайної застуди або риніту. Однак є кілька характерних ознак, на які варто звернути увагу:

1. Закладеність носа. Одна з найбільш ранніх ознак - це постійна або посилена закладеність носа, яка не минає під час використання звичайних судинозвужувальних крапель. Запалення слизової оболонки призводить до звуження носових ходів, що ускладнює дихання.
2. Виділення з носа. На початковій стадії гаймориту з носа можуть спостерігатися слизові або гнійні виділення жовтуватого або зеленуватого кольору. Це вказує на те, що в гайморових пазухах накопичується слиз або інфекційний процес уже почав розвиватися.
3. Біль і тиск у ділянці обличчя. Однією з характерних ознак гаймориту є відчуття важкості або тиску в ділянці щік, носа та чола. Біль посилюється під час нахилів голови або під час натискання на ділянку пазух.
4. Головні болі. Запалення гайморових пазух може спричиняти головний біль, особливо в лобовій частині голови. Часто вони посилюються надвечір і можуть супроводжуватися відчуттям розбитості.
5. Втрата нюху. Через закладеність носа пацієнт може частково або повністю втратити здатність відчувати запахи, що також є ранньою ознакою гаймориту, що розвивається.
6. Підвищена температура і загальне нездужання. На ранніх стадіях гаймориту температура може злегка підвищуватися, свідчачи про наявність інфекції в організмі. Також пацієнт може відчувати слабкість, втому і загальне погіршення самопочуття.

Загалом запідозрити гайморит можна за такими симптомами:

• закладеність носа;
• підвищення температури (у разі бактеріального походження запального процесу);
• головний біль (у разі одностороннього ураження болить тільки одна частина голови);
• біль у ділянці гайморових пазух, який віддає в перенісся, лоб, зуби;
• відчуття тяжкості в ділянці очей, щік, чола;
• гнійні або прозорі слизові виділення з носа;
• порушення нюху;
• загальна підвищена стомлюваність;
• гугнявість голосу;
• почервоніння і набряклість повік;
• нападоподібний сухий кашель переважно в нічний час.

Якщо гайморит спричинений алергією, то температура тіла не підвищується.

У разі хронічного перебігу картина запалення більш змазана, тому його часто приймають за тривалий нежить. Захворювання має хвилеподібний перебіг, з періодами загострення і ремісій. Набагато рідше діагностують безперервно поточну форму гаймориту, за якої характерні симптоми присутні практично на постійній основі.

Температура при гаймориті

Температура за гаймориту є важливим симптомом, що вказує на активне запалення в гайморових пазухах. Залежно від форми захворювання (гострої або хронічної), температура може проявлятися по-різному, і її значення допомагає оцінити ступінь тяжкості запального процесу.

Гострий гайморит і температура

За гострого гаймориту температура часто підвищується до значних значень - від 38°C до 39°C і вище. Це реакція організму на інфекцію (бактеріальну або вірусну), яка викликає запалення слизової оболонки пазух. Висока температура супроводжується ознобом, слабкістю, відчуттям розбитості та головним болем. Організм намагається боротися з інфекцією, активуючи імунну систему, що й призводить до лихоманки.

Особливості температури при гострому гаймориті:

• Різке підвищення температури на тлі симптомів закладеності носа, болю в ділянці обличчя і густих виділень.
• Лихоманка може зберігатися протягом кількох днів, особливо якщо інфекція поширюється на інші пазухи.
• Підвищення температури часто супроводжується сильною слабкістю, втомою, болями в м'язах і головним болем.

Висока температура - це один із сигналів, що інфекція не потребує зволікання, і важливо якомога швидше почати лікування, щоб уникнути ускладнень.

Хронічний гайморит і температура

За хронічного гаймориту температура, як правило, не досягає високих значень. У деяких випадках вона може зовсім бути відсутньою або бути субфебрильною - близько 37-37,5°C. Це пов'язано з тим, що хронічне запалення має уповільнений характер, і імунна система не реагує на нього так гостро, як на гостру форму захворювання.

Особливості температури при хронічному гаймориті:

• Невелике підвищення температури, що часто не перевищує 37,5°C.
• Температура може періодично підніматися в періоди загострення, особливо на тлі переохолодження або ослабленого імунітету.
• Відсутність високої температури не свідчить про легкість захворювання, оскільки хронічний гайморит може призвести до серйозних ускладнень навіть за субфебрильної температури.

Температура за гаймориту - це показник того, що в організмі йде запальний процес. Важливо пам'ятати, що:

• Якщо температура підвищується до 38°C і вище, рекомендується звернутися до лікаря для діагностики та призначення лікування.
• За хронічного гаймориту, навіть якщо температура незначна, лікування також необхідне, оскільки тривале запалення може призвести до ускладнень.

У жодному разі не можна ігнорувати підвищену температуру або самостійно збивати її жарознижувальними препаратами, не з'ясувавши причини запалення. Важливо усунути основне захворювання - гайморит, щоб температура повернулася до норми.

Температура є індикатором того, наскільки сильно запальний процес впливає на організм, і її не можна ігнорувати, особливо якщо симптоми, що її супроводжують, вказують на можливий розвиток ускладнень.

Який вигляд має гній під час гаймориту

Гній у разі гаймориту - це один із характерних симптомів захворювання, який вказує на наявність бактеріальної інфекції в гайморових пазухах. Гнійні виділення виникають унаслідок запального процесу, за якого слизова оболонка пазух запалюється, і в них накопичується патологічна рідина.

Зовнішній вигляд гною при гаймориті

Гнійні виділення при гаймориті мають такі характерні ознаки:

1. Колір виділень. Гній зазвичай має жовтуватий, зеленуватий або навіть коричневий відтінок. Зелений колір свідчить про наявність бактеріальної інфекції, оскільки цей колір зумовлений зруйнованими клітинами лейкоцитів, які борються з інфекцією. Що темніший колір гною, то сильніший запальний процес.
2. Консистенція. Гнійні виділення при гаймориті зазвичай густі, в'язкі, іноді нагадують слиз із домішкою гною. Це пов'язано з накопиченням у пазухах слизу і клітин, що беруть участь у боротьбі з інфекцією. Виділення можуть бути настільки густими, що їх відтік із носа утруднений, що посилює закладеність носа.
3. Запах. Гнійні виділення при гаймориті часто мають неприємний, різкий запах. Це пояснюється розкладанням бактерій і продуктів запального процесу в пазухах носа. Пацієнт може сам відчувати цей неприємний запах, або його можуть помічати оточуючі.
4. Домішки крові. У деяких випадках гнійні виділення можуть містити невеликі домішки крові. Це відбувається через пошкодження запаленої слизової оболонки носа і пазух, особливо якщо пацієнт часто сякається або відчуває сильний тиск у носі.

Кількість гною при гаймориті

Кількість гнійних виділень при гаймориті може варіюватися. На початковій стадії хвороби вони можуть бути незначними, проте в міру прогресування запального процесу кількість гнійних виділень зростає. Особливо це помітно, якщо відбувається загострення хронічного гаймориту або приєднується вторинна бактеріальна інфекція.

У деяких випадках гній може не виходити назовні через блокування відтоку слизу запаленими тканинами. Це призводить до застою гною в пазухах, посилюючи відчуття тиску і болю в ділянці щік, носа і чола. Такі випадки вимагають медичного втручання, оскільки застій гною може призвести до ускладнень.

Про що говорить гній під час гаймориту

Поява гнійних виділень свідчить про те, що гайморит перейшов у стадію бактеріальної інфекції. Якщо на ранніх стадіях гаймориту виділення можуть бути прозорими або слизовими, то з розвитком запального процесу і приєднанням бактеріальної флори виділення стають гнійними. Це вимагає негайного звернення до лікаря, оскільки пацієнт із бактеріальною інфекцією потребує лікування, найчастіше із застосуванням антибіотиків.

Гній при гаймориті - це не просто симптом, що вказує на наявність інфекції, а й чинник, який може призвести до ускладнень, якщо його не лікувати. Без належного лікування гній може поширитися на інші пазухи, навколишні тканини і навіть органи, що призведе до серйозних наслідків, таких як абсцес або інфекція головного мозку (менінгіт).

Як зрозуміти, що у тебе гайморит

Зрозуміти, що у вас гайморит, можна за низкою характерних ознак, які відрізняють його від звичайного нежитю або застуди. Одним з основних симптомів є тривала закладеність носа. Це відчуття не минає навіть після застосування судинозвужувальних препаратів і триває понад тиждень. У разі гаймориту закладеність носа має постійний характер, а також супроводжується відчуттям тиску в ділянці пазух, що створює дискомфорт і ускладнює дихання.

Втрата нюху також часто супроводжує гайморит. Через набряк слизової оболонки та утруднене дихання через ніс людина може втрачати здатність відчувати запахи. Це відбувається через те, що запалення перекриває доступ повітря до нюхових рецепторів.

Виділення з носа - важливий сигнал, який може вказати на гайморит. При цьому виділення стають густими, набувають жовтуватого або зеленуватого відтінку, що свідчить про наявність інфекції в пазухах. Ці виділення можуть мати неприємний запах і бути гнійними, що є ще однією ознакою активного запалення. Звичайна застуда або риніт зазвичай минають за 7-10 днів, але якщо симптоми зберігаються та супроводжуються болем у обличчі, гнійними виділеннями та головним болем, то це вказує на запалення гайморових пазух.

Біль у ділянці обличчя - важливий симптом гаймориту. Зазвичай він зосереджений у зоні щік, носа і чола, але може також поширюватися на верхні зуби. Біль посилюється при нахилах голови вперед або під час фізичного навантаження, що створює додаткове відчуття тиску в пазухах. Часто біль посилюється надвечір, коли слиз, що накопичився, починає тиснути на запалені тканини.

Ще одним характерним проявом гаймориту є головний біль. Він може виникати в ділянці чола або скронь, часто посилюючись у міру прогресування захворювання. Головний біль може бути постійним, що значно знижує якість життя пацієнта.

Температура тіла при гаймориті також може підвищуватися. Зазвичай вона досягає 38°C і вище, що свідчить про наявність інфекції. Лихоманка, в поєднанні з іншими симптомами, такими як біль в обличчі, закладеність носа і гнійні виділення, є ознакою того, що запальний процес активний і потребує негайного лікування.

Загальне нездужання, стомлюваність і зниження працездатності також можуть свідчити про гайморит. Запалення та інфекція спричиняють інтоксикацію організму, що призводить до постійного відчуття втоми та розбитості.

Діагностика

Якщо у вас є підозри на гайморит, запрошуємо до медичного центру Medical Plaza. Лікар-отоларинголог проведе комплексне обстеження, щоб визначити наявність запального процесу та оцінити його ступінь і форму розвитку.

На прийомі фахівець опитує пацієнта щодо симптомів, які його турбують, а також проводить фізикальне обстеження.

Також до комплексу діагностики при гаймориті входять такі заходи:

• риноскопія, що дає змогу оцінити стан слизової оболонки порожнини носа;
• діафаноскопія (просвічування пазух для виявлення темних ділянок);
• рентгенографічне дослідження;
• ультразвукове дослідження, що дає змогу визначити наявність рідини в порожнинах;
• КТ, необхідна при підозрі на наявність поліпів, кіст і пухлин у пазухах;
• діагностична пункція для аналізу ексудату на виявлення збудника запального процесу.

На основі отриманих результатів фахівець визначає оптимальний курс лікування.

Як лікувати гайморит

У медичному центрі «Medical Plaza» є сучасне високоточне обладнання для діагностики, яке дає змогу не просто виявити наявність запалення, а й визначити його причину. Без цього неможливо повністю вилікувати захворювання.

Наші фахівці запрошують на консультацію та комплексну діагностику пацієнтів з підозрою на гайморит. Результати дослідження можна отримати в день звернення і негайно почати лікування.

Характер терапії залежить від ступеня тяжкості та типу захворювання. Вона може бути консервативною (приймання медикаментів, фізіотерапевтичні процедури) і хірургічною.

Якщо запалення гайморових пазух було виявлено на ранній стадії й не перейшло в хронічну форму, то призначають консервативне лікування. До його складу входять:

• антибактеріальні препарати (якщо під час діагностики виявлено грибкове походження запалення, призначають протигрибкові засоби);
• судинозвужувальні краплі та спреї місцевої дії для зменшення набряклості слизової оболонки;
• муколітичні препарати для поліпшення відходження слизу з пазух;
• кортикостероїди місцевої дії, що чинять потужну протизапальну дію.

Антибіотики при гаймориті призначають курсами. Системна терапія (приймання таблеток і введення ін'єкцій) може поєднуватися з місцевою - з введенням антибактеріального засобу безпосередньо у вогнище ураження.

Іноді консервативне лікування доповнюється проведенням фізіотерапевтичних процедур. Це вплив ультразвуком або електромагнітними хвилями, ЯМІК-промивання, лазерна терапія.

Якщо консервативне лікування виявилося безрезультатним, вдаються до оперативного лікування. Хороший ефект дає гайморотомія - ендоскопічна операція, метою якої є розтин верхньощелепної пазухи. Під час проведення втручання хірург видаляє слиз, що накопичився в ній, патологічний вміст, сторонні тіла. Метод ефективний у разі хронічних гайморитів. Також показаннями до гайморотомії можуть бути ускладнення гнійного гаймориту з ризиком розвитку сепсису.

Наслідки гаймориту

Гайморит, якщо його не лікувати або запустити, може призвести до цілої низки серйозних ускладнень, які зачіпають не тільки носові пазухи, а й інші органи.

Перехід у хронічну форму

Одним із найпоширеніших ускладнень гострого гаймориту є його перехід у хронічну форму. При цьому запалення триває тривалий час, симптоми можуть ставати менш вираженими, але зберігається постійна закладеність носа, гнійні виділення, періодичні головні болі та відчуття тиску в ділянці обличчя. Хронічний гайморит важко піддається лікуванню і потребує тривалої та комплексної терапії. Він може часто загострюватися, особливо в холодну пору року або при зниженні імунітету, значно погіршуючи якість життя.

Поширення інфекції на інші пазухи (полісинусит)

Гайморит може стати причиною поширення інфекції на інші навколоносові пазухи, такі як лобові, ґратчасті та клиноподібні. У цьому разі виникає полісинусит - запалення кількох пазух одночасно. Це ускладнення супроводжується сильною закладеністю носа, вираженим болем у різних ділянках обличчя, головним болем, загальною слабкістю і підвищенням температури. Лікування полісинуситу складніше і потребує інтенсивнішої терапії.

Запалення кісток черепа (остеомієліт)

Інфекція, що знаходиться в гайморових пазухах, може поширитися на кістки черепа, викликаючи остеомієліт. Це небезпечне ускладнення, за якого відбувається запалення кісткової тканини. Остеомієліт може супроводжуватися сильним болем, набряком обличчя, підвищеною температурою і появою гнійних свищів. Лікування остеомієліту потребує оперативного втручання і тривалої антибактеріальної терапії.

Орбітальні ускладнення (запалення очниці)

Інфекція з гайморових пазух може проникнути в орбіту - область навколо очей. Це призводить до розвитку орбітальних ускладнень, таких як періорбітальний абсцес або флегмона орбіти. Симптоми включають набряк і почервоніння повік, біль в очах, порушення зору і навіть випинання ока (екзофтальм). Орбітальні ускладнення можуть призвести до незворотних пошкоджень зорового нерва, що загрожує втратою зору. Це вимагає негайного лікування в умовах стаціонару.

Менінгіт

Одним із найнебезпечніших наслідків гаймориту є менінгіт - запалення оболонок головного мозку. Інфекція може проникнути в порожнину черепа через тонкі кісткові стінки, що відокремлюють пазухи носа від головного мозку. Менінгіт супроводжується сильним головним болем, високою температурою, блювотою, світлобоязню і сплутаністю свідомості. Цей гострий стан потребує негайної госпіталізації та інтенсивної антибактеріальної терапії. Без своєчасного лікування менінгіт може призвести до летального результату.

Абсцеси мозку

Гнійне запалення гайморових пазух може призвести до розвитку абсцесу мозку - скупчення гною в тканинах головного мозку. Абсцес мозку супроводжується важкими неврологічними симптомами: сильними головними болями, порушенням координації рухів, судомами, зміною свідомості і навіть паралічем. Цей стан потребує екстреного хірургічного втручання та інтенсивної антибактеріальної терапії, оскільки становить загрозу життю пацієнта.

Сепсис

У разі поширення інфекції з гайморових пазух кровоносними судинами може розвинутися сепсис - важке інфекційне ускладнення, за якого інфекція поширюється по всьому організму через кров. Сепсис спричиняє поліорганну недостатність, призводячи до відмови внутрішніх органів. Цей стан, що загрожує життю, вимагає негайної госпіталізації у відділення інтенсивної терапії.

Втрата нюху (аносмія)

За тривалого гаймориту може постраждати нюхова функція. Запалення і набряк слизової оболонки носа перекривають доступ повітря до нюхових рецепторів, що призводить до зниження або повної втрати здатності відчувати запахи. У деяких випадках, особливо за хронічного гаймориту, втрата нюху може стати незворотною, що істотно впливає на якість життя пацієнта.

Хронічна втома і зниження імунітету

Через постійну інфекцію та запалення в організмі в пацієнтів із гайморитом може розвинутися хронічна втома. Постійне відчуття розбитості, стомлюваність і зниження працездатності стають постійними супутниками захворювання. Запалення в гайморових пазухах також послаблює імунітет, роблячи організм вразливішим до інших інфекцій, що може призвести до частих застудних захворювань.

Хронічний кашель

Гайморит може супроводжуватися постійним кашлем, особливо вночі. Це пов'язано з тим, що гнійні виділення з пазух стікають по задній стінці глотки, подразнюючи слизову оболонку горла. Такий кашель може бути тривалим і не піддаватися лікуванню, поки не буде усунуто основний запальний процес у пазухах.

Таким чином, наслідки гаймориту можуть бути дуже серйозними, особливо якщо захворювання не лікується вчасно. Ці ускладнення зачіпають не тільки носові пазухи, а й очі, кістки черепа, головний мозок та інші органи. Щоб уникнути цих небезпечних станів, важливо за перших ознак гаймориту звернутися до лікаря і пройти комплексне лікування.

Фахівці медичного центру Medical Plaza мають багаторічний досвід лікування пацієнтів з гайморитом різної форми. При виборі конкретного методу лікарі віддають перевагу найбільш ефективним і найменш травматичним. Звертаючись до нашого Центру, ви можете бути впевнені, що ваше здоров'я - в надійних руках!

Джерела

• "Sinusitis: Pathophysiology and Management" за редакцією Д. Кеннеді та Е. Боллі.
• "Rhinology: Diseases of the Nose, Sinuses, and Skull Base" авторів Х. Кольмана та Р. Еліса.
• "Advances in the Treatment of Chronic Sinusitis" авторів М.М. Шнайдера та П. Стюарт.
• "Comprehensive Management of Sinusitis and Rhinosinusitis" за редакцією А. Вейна та С. Міллера.
• "Sinus Surgery: A Comprehensive Guide" за редакцією Р. Хедлі та Т. Тейлора.
• Публікації Американської академії отоларингології (American Academy of Otolaryngology) з лікування гаймориту.
• Наукові статті у "Journal of Rhinology".
• Рекомендації Європейського товариства ринології (European Rhinologic Society) щодо діагностики та лікування синуситів.
• "The Biology and Management of Sinusitis" авторів До. Джонсона та Л. Харпера.
• "Chronic Sinusitis: Diagnosis and Advanced Therapeutic Options" під редакцією М.М. Фостера.
• Фонд вивчення захворювань носа та пазух (Sinus Foundation).
• "American Journal of Rhinology & Allergy" – статті про патогенез та сучасні підходи до лікування гаймориту.
• Рекомендації Центрів з контролю та профілактики захворювань США (CDC) щодо лікування синуситу.
• " Inflammation and Infection of the Paranasal Sinuses " авторів Д. Вілсона та П. Брауна.
• Міжнародне суспільство вивчення ринології (International Society of Rhinology) – спеціалізовані публікації з гаймориту.