Дермоїдна кіста яєчника (тератома)

Дермоїдна кіста яєчника (dermoid ovarian cyst, тератома або зріла тератома) – «спляча» доброякісна пухлина, пов'язана з порушенням ембріональної закладки. За статистикою, серед усіх діагностованих кістозних утворень, дермоїдна кіста зустрічається приблизно в 18-22% випадків. Є округлим новоутворенням з досить товстими і гладкими стінками (зовнішня капсула). Усередині пухлини може бути волосся, хрящі, залишки м'язової, кісткової чи ембріональної тканини.

Найчастіше дермоїдна кіста проявляється у репродуктивному віці (від 16 до 50 років), рідше в період фізичної інволюції функцій статевої системи (клімакс), дуже рідко – у ранньому дитинстві. Може досягати значних розмірів – до 8-15 см і більше, але зазвичай ріст пухлини сповільнюється на рівні 5-8 см у діаметрі. Дермоїдна кіста здатна перероджуватися в злоякісну пухлину та метастазувати, але ймовірність малігнізації вкрай низька – близько 2-3%. Єдиний ефективний метод лікування дермоїдної кісти – її видалення, у нашому Центрі перевагу надають лапароскопії (кістектомія або аднексектомія).

 Про лікаря  Записатись на прийом 

Мочайло Сергій Володимирович 

 Стаж:  27 років 

 Лікар акушер-гінеколог вищої категорії, онкогінеколог, хірург 

 Про лікаря  Записатись на прийом 

Іванова Тетяна Валеріївна 

 Стаж:  17 років 

 Лікар акушер-гінеколог вищої категорії, оперативна гінекологія 

 Про лікаря  Записатись на прийом 

Рубан Валерія Олександрівна 

 Стаж:  22 роки 

 Лікар акушер-гінеколог вищої категорії, оперативна гінекологія 

Етіологія дермоїдних кіст

Вивчення етіології будь-якого захворювання – у тому числі дермоїдної кісти – дозволяє виявити першопричини розвитку тієї чи іншої патології, знайти слабкі місця та розробити ефективний метод лікування. Але якщо говорити про тератом, то етіологія цих новоутворень до кінця не вивчена. Згідно з сучасними уявленнями, потенційні дермоїдні кісти утворюються ще на стадії пренатального розвитку плода з первинних статевих клітин (гоноцитів) внаслідок порушення ембріогенезу.

Згідно з однією з популярних гіпотез, причина формування первинної тератоми – вкрай недорозвинений сіамський близнюк, який з'явився внаслідок аномальної індукції стовбурової клітини на певній стадії ембріогенезу. Основою побудови цієї гіпотези став клінічний феномен, званий «Fetus in Fetu», що у перекладі означає – «ембріон в ембріоні». Є й інші гіпотези, але вони не такі популярні.

Якщо під час внутрішньоутробного розвитку через порушення ембріогенезу формується кілька потенційних дермоїдних кіст, то дівчинка народжується вже з ними. Тривалий час кісти перебувають у «сплячому» режимі і за розміром не перевищують 1-2 мм у діаметрі. При настанні статевої зрілості, або в пізнішому віці, одна з кіст може активуватися і почати рости, перетворюючись на зрілу дермоїдну кісту.

Основні та другорядні причини прояву дермоїдних кіст

Основна причина прояву дермоїдної кісти – гормони. Якщо бути точніше, то різкий сплеск вироблення гормонів та подальший дисбаланс гормональної системи. У підлітків це називається «гормональний бунт», у дівчат репродуктивного віку зміни можуть бути пов'язані з вагітністю, а у старших жінок (48-52 роки) – клімаксом, при якому вироблення гормонів хоч і згасає, але водночас спостерігаються значні гормональні дисбаланси. Якщо у жінки спочатку (пренатально) закладені потенційні дермоїдні кісти, то вони виявляються у моменти гіперактивізації статевих гормонів.

Однак тригером зростання дермоїдної кісти можуть стати й інші причини, наприклад:

1. Тривалий та неправильний прийом оральних контрацептивів. Особливо погано, коли дівчина починає приймати протизаплідні не за призначенням лікаря, а за порадою подружки. Це найгірший сценарій.
2. Тяжка та затяжна депресія, що супроводжується періодичними нервовими зривами та постійними переживаннями. Як відомо, ніщо так сильно не впливає на гормональне тло, як емоції, причому неважливо, з яким знаком – позитивним чи негативним. Підвищена емоційність впливає на роботу ендокринної системи, пригнічуючи вироблення одних гормонів та стимулюючи виробництво інших, що призводить до дисбалансу.
3. Неправильний спосіб життя. Куріння, алкоголь, неправильне харчування, недостатня рухова активність - все це також впливає на вироблення гормонів та їх баланс в організмі.

Повторимо, що етіологія дермоїдної кісти до кінця не вивчена, і швидше за все нових досліджень найближчим часом не буде. Причини низького дослідницького інтересу прості – невисока поширеність патології, низький рівень небезпеки, відносна простота лікування за допомогою лапароскопії.

Симптоми та діагностика

Зазвичай дермоїдна кіста яєчника росте довго, іноді протягом кількох років. Поки розмір доброякісної пухлини знаходиться в межах 5 см, жодних особливих відчуттів та дискомфорту жінка не відчуває. При подальшому зростанні новоутворення починають виявлятися перші симптоми:

• болі різної інтенсивності, що тягнуть, локалізуються в нижній частині живота зліва або праворуч в залежності від розташування самої кісти;
• періодичне почуття тяжкості у животі, особливо при фізичних навантаженнях;
• таке збільшення живота;
• проблеми з сечовипусканням (біль, неможливість повного випорожнення сечового міхура);
• запор або діарея, якщо кіста почала тиснути на кишечник.

У медичній практиці відомо кілька випадків, коли дермоїдна кіста збільшувалася до великих розмірів. Один із останніх – кіста розміром 15x15x25 см у 40-річної жінки. Симптоми слабо виражені, особливих скарг немає, патологію виявили на плановому УЗД, після чого успішно видалили, зберігши можливість завагітніти природним шляхом.

Як діагностують дермоїдну кісту? Основа – двомірне сірошкальне трансабдомінальне та/або трансвагінальне ультразвукове дослідження, що дозволяє оцінити розмір пухлини та особливості її локалізації. Якщо результатів УЗД недостатньо, використовують:

1. Магнітно-резонансну томографію (МРТ).
2. Комп'ютерну томографію (КТ).
3. Діагностичну лапароскопію.
4. Пункцію заднього вагінального склепіння, якщо розвинулися ускладнення.

Якщо є підозри на високу ймовірність переродження кісти, додатково проводять біохімічний аналіз крові на онкомаркери HE4 та CA-125.

Методи лікування дермоїдної кісти

Лікують дермоїдну кісту лише хірургічно, використовуючи переважно малотравматичний метод оперативного втручання – лапароскопію. При цьому видалення може бути:

• частковим – тільки кіста (кістектомія);
• повним, коли пухлину вирізають разом із яєчником та матковою трубою (аднексектомія).

Вибір на користь одного з варіантів робиться з урахуванням розміру, локалізації кісти та ступеня деформації сусідніх тканин та органів.

Лапароскопія – відносно проста та дуже ефективна операція. Усі маніпуляції з кістою та яєчником хірург проводить через три невеликі проколи. Через один прокол вводиться спеціальна камера для відеоконтролю оперативного втручання, що використовуються для введення лапароскопічних маніпуляторів. Операція триває близько 30-60 хвилин. Переваги методу: мінімальна крововтрата, відсутність болю (спінальний або загальний наркоз), швидка реабілітація. У більшості випадків у пацієнтки після операції зберігається дітородна функція та можливість природної вагітності, навіть якщо був видалений один із яєчників.

Дермоїдна кіста легко виявити і ще простіше видалити. Головне – знайти дійсно досвідченого гінеколога-хірурга, який зможе правильно інтерпретувати результати аналізів та діагностичних досліджень, поставити точний діагноз та успішно провести операцію. Якщо ви шукаєте дійсно хорошого лікаря, звертайтесь до багатопрофільного медичного центру Medical Plaza у Дніпрі. Досвідчені онкогінекологи та хірурги, передове діагностичне обладнання, сучасні операційні зі спеціальним антибактеріальним покриттям на стінах та автономною системою вентиляції.

Ви можете прямо зараз записатися на прийом до гінеколога і пройти перше обстеження у зручний для вас день. Форма запису знаходиться нижче. Ви також можете використовувати номер телефону клініки Medical Plaza (вказаний на сайті) або чат.