Медичний центр - Medical Plaza
Якісна і доступна медична допомога
Оснащення високотехнологічним обладнанням
Високий рівень сервісу
Висококваліфіковані фахівці

Цистоцеле (пролапс, сечопузирна протрузія) – грижа тазового дна, при якій сечовий міхур опускається і продавлює передню стінку піхви, утворюючи грижу, чи виходить за межі статевої щілини (на останніх стадіях).

Цистоцеле практично завжди супроводжується уретероцеле - звуження сечоводу гирла і патологічне розширення частини сечоводу, - і передує пролапсу інших органів малого таза. Основна причина розвитку патології – тазова десценція або синдром неспроможності діафрагми тазового дна, що характеризується формуванням грижоподібних дефектів зв'язок, ослабленням м'язів та фасцій, які відповідають за підтримку локальних органів.

Патологія вважається віковою і розвивається переважно у жінок віком від 50 років. Відповідно до статистики, частота захворюваності у постменопаузі оцінюється в 57%. Однак пролапс сечового міхура може з'явитися і в репродуктивному віці після звичайних пологів (піхвові пологи), а також внаслідок серйозних гормональних порушень або вродженої дисплазії сполучної тканини. Лікується патологія досить легко за допомогою індивідуальної консервативної терапії (I та II стадія) та/або циклу реконструктивних операцій. Головне – знайти досвідченого лікаря та хорошу клініку, як, наприклад, Medical Plaza.

Мочайло Сергій Володимирович
 Про лікаря 
Мочайло Сергій Володимирович 
 Стаж:  27 років 
 Лікар акушер-гінеколог вищої категорії, онкогінеколог, хірург 
Іванова Тетяна Валеріївна
 Про лікаря 
Іванова Тетяна Валеріївна 
 Стаж:  17 років 
 Лікар акушер-гінеколог вищої категорії, оперативна гінекологія 
Рубан Валерія Олександрівна
 Про лікаря 
Рубан Валерія Олександрівна 
 Стаж:  22 роки 
 Лікар акушер-гінеколог вищої категорії, оперативна гінекологія 

Етіологія та причини розвитку патології

Сечовий міхур закріплений в ділянці таза за допомогою м'язів, зв'язок та фасцій. Всі вони підтримують орган в анатомічно правильному місці, а деякі з них (детрузор сечового міхура) регулюють процес сечовипускання через цілеспрямоване стиснення та розслаблення міхура. Безпосередньою причиною розвитку сечопузирної протрузії є ослаблення м'язово-зв'язково-фасціального апарату та формування анатомічних дефектів у вигляді грижоподібних утворень.

Тому, розглядаючи фізіологічні передумови розвитку цистоцеле, насамперед слід вивчити причини ослаблення цільових м'язів і зв'язок, що підтримують як міхур, а й сусідні органи, і суміжні анатомічні структури. Причини неспроможності тазового дна:

  1. Природні пологи. Вагітність послаблює м'язово-зв'язувальний апарат у малому тазі, а пологи можуть травмувати окремі групи анатомічних структур. Найбільш важкі наслідки спостерігаються після народження великих малюків або при скрутних пологах, коли використовують допоміжні інструменти та техніки на кшталт медичних щипців або вакуум-екстракцію.
  2. Підвищений внутрішньоутробний тиск. Створює постійне навантаження структурні формації тазової діафрагми. Ожиріння, регулярні запори, асцитоми, бронхіальна астма, пухлини в малому тазі – лише частина патологій, які можуть спричинити ослаблення м'язово-зв'язкового апарату, та викликати цистоцеле.
  3. Спадкова дисплазія сполучної тканини (ДСТ) – генетична патологія, коли м'язи, зв'язки, сухожилля, хрящі і навіть кістки розвинені недостатньо. Наприклад, м'язи та зв'язки можуть спочатку бути більш слабкими та грубими (нееластичними).
  4. Локальні порушення циркуляції крові та лімфи. Малорухливий спосіб життя призводить до застійних процесів, що позначається на обсязі та характері міжклітинного метаболізму.
  5. Порушення ендокринної системи. Експериментально доведено, що хронічний дефіцит головного жіночого гормону естрогену підвищує ризик пролапсу сечового міхура та інших органів малого тазу. Це одна з причин, чому цістоцеле частіше діагностують у жінок у постменопаузі, коли рівень естрогену з фізіологічних причин знаходиться на критично низькому рівні.

Цистоцеле – це, насправді, грижа. І зазвичай подібні патології з'являються в той момент, коли м'язовий корсет – у нашому випадку, тазова діафрагма та м'язи тазового дна – ослаблений, або порушена його структура.

Види патології

Хронічний перебіг захворювання умовно поділяють на чотири стадії – початкова, середня, важка та завершальна. На початковій стадії при гінекологічному огляді лікар може спостерігати частковий пролапс міхура, який доходить до середини піхви. Сечопухирна протрузія залишається рухомою, випадання відбувається лише при напрузі. У розслабленому стані грижа передньої стінки піхви зникає. Першу стадію цистоцеле лікують методами консервативної терапії, спрямованими підвищення тонусу м'язово-зв'язувального апарату тазового дна.

На другій стадії пролапс сечового міхура майже досягає статевої щілини і не зникає при розслабленні. Спостерігається стійка форма цистоцеле, що впливає на роботу сечостатевої системи та якість життя жінки. На третій стадії (важка форма цистоцеле) спостерігається натуральне випадання органа із статевої щілини на 1 або 3 см.

Четверта завершальна стадія – повне випадання передньої стінки піхви, яке зазвичай супроводжується супутніми захворюваннями на кшталт:

  • верхівкового пролапсу матки;
  • ентероцеле;
  • ректоцеле;
  • уретроцілі.

На останній стадії цистоцеле м'язи, зв'язки та фасції ослаблені настільки, що не можуть стримати органи у м'язово-зв'язковому мішку тазової області.

Загальні та специфічні симптоми

Всі симптоми, що супроводжують хронічний перебіг патологічного ослаблення м'язів та зв'язок тазового дна, умовно поділяють на:

  1. Загальні симптоми, які свідчать про локальні хронічні патології без явної конкретики.
  2. Специфічні симптоми, які свідчать про наявність проблем цільового органу, у даному випадку сечового міхура.

Загальні ознаки:

  • почуття тяжкості та натягнутості, що виникає внизу живота;
  • відчуття стороннього тіла;
  • дискомфорт під час статевого акту;
  • неприємні відчуття під час руху;
  • підвищені виділення з піхви;
  • часті натирання білизною випадаючої слизової оболонки;
  • локальні запалення.

Специфічні симптоми:

  • почуття неповного спорожнення;
  • порційне або прискорене сечовипускання;
  • часті нічні позиви;
  • нетримання сечі, у тому числі при напрузі;
  • ослаблення струменя при сечовипусканні;
  • нетипова тяжкість унизу живота;
  • тупі локальні болі;
  • порушення роботи ШКТ;
  • надлишковий метеоризм.

Якщо у вас виникла схожа симптоматика, записуйтесь на прийом до гінеколога Medical Plaza. Ми допоможемо діагностувати патологію, оцінити стадію захворювання та розробити ефективну стратегію лікування.

Способи діагностики патології

Цистоцеле навіть у початковій стадії легко діагностують під час звичайного гінекологічного огляду. При огляді передньої стінки піхви лікар просить пацієнтку періодично напружувати м'язи малого тазу та кашляти, щоб визначити рівень випадання органу. Для об'єктивізації та більш докладного опису анатомічних особливостей цистоцеле використовують УЗД, іноді – уродинамічне дослідження, щоб проаналізувати роботу сечового сфінктера, міхура та сечівника.

Якщо виявлено значну затримку сечі, або є підозри на наявність інфекції, лікар-гінеколог може додатково призначити бактеріальний посів біоматеріалу. На додаток, пацієнтці порекомендують пройти цистоскопію (ендоскопічний метод дослідження внутрішньої поверхні сечового міхура) або цистографію (рентген сечового міхура).

Способи лікування

Як лікують цистоцеле? Існують два підходи, які можуть застосовуватися незалежно один від одного або в комплексі. Це:

  1. Консервативна терапія.
  2. Оперативна гінекологія.

Консервативне лікування призначають пацієнткам із першою та другою стадією цистоцеле. Курс лікування складається з рекомендацій, які враховують загальний стан пацієнтки та особливості захворювання. Основні рекомендації:

  • схуднути, якщо є зайва вага – це знизить тиск на органи малого тазу та стабілізує стілець;
  • дотримуватись спеціальної дієти, щоб стабілізувати роботу шлунково-кишкового тракту – протидію запорам;
  • обмежити чи підкоригувати фізичні навантаження;
  • регулярно виконувати спеціальні вправи для підвищення тонусу та трофіки сполучних структур у малому тазі;
  • якщо діагноз поставлений жінці у менопаузі, то виписують гормональну терапію (естроген).

Якщо консервативна терапія не допомагає або діагностовано цістоцеле третьої або четвертої (максимальної) стадії, використовують оперативне втручання. Для відновлення функцій лонно-шийної фасції практикують реконструктивні операції, для ушивання передньої стінки піхви – кольпорафію.

На завершення матеріалу про види, причини, особливості, методи діагностики та лікування цистоцеле нагадаємо, що багатопрофільний медичний центр Medical Plaza оснащений передовим лікувально-діагностичним обладнанням. У нас працюють досвідчені хірурги з багаторічною практикою, створено унікальний оперативний блок із автономною системою фільтрації повітря та повним набором необхідного обладнання, є своя багатофункціональна лабораторія. Цистоцеле навіть на останній стадії – не вирок. Звертайтеся до Medical Plaza, ми впевнені, що зможемо вам допомогти!

Запис на прийом до лікаря
На сайті

Швидко та зручно: обирайте лікаря, дату та час візиту. Всього за пару кліків.

 

Через застосунок

Зручний мобільний додаток для твого смартфону.

Доступний для завантаження