Хронічний аутоімунний тиреоїдит

Хронічний аутоімунний тиреоїдит - це запалення щитовидної залози, викликане виробленням антитіл проти неї і супроводжується поступовим руйнуванням клітин органу. Проблема пов'язана з тим, що імунна система помилково сприймає власні тканини організму як сторонні і починає їх агресивно атакувати.

Причини розвитку

Захворювання розвивається на тлі аутоімунних порушень, які можуть бути викликані безліччю різних провокуючих факторів:

• спадкова схильність (становить близько 70% випадків);
• надлишок йоду;
• куріння;
• неправильне харчування;
• інфекційні захворювання;
• вагітність та пологи;
• дефіцит вітаміну Д;
• механічні травми щитовидної залози;
• радіаційне опромінення;
• хронічні осередки інфекції (тонзиліт, фарингіт, карієс);
• променева терапія;
• онкологічне захворювання;
• зловживання імуномодуляторами;
• ультрафіолетове опромінення;
• вплив поганої екології;
• ендокринні порушення;
• сильна інтоксикація організму;
• хронічний стрес, тривала психоемоційна напруга;
• безконтрольний прийом лікарських засобів;
• синдром Дауна та Шерешевського-Тернера;
• цукровий діабет першого типу;
• вітіліго;
• ревматоїдний артрит,
• системна червона вовчанка;
• наднирникова недостатність;
• целіакія та ін.

Класифікація

Тиреоїдит може відрізнятися за клінічними ознаками та зміною органу у розмірі. У цьому випадку йдеться про:

• гіпертрофічну форму (розростання тканин, збільшення залози в об'ємі, є ознаки гіпотиреозу або тиреотоксикозу);
• атрофічну форму (заміщення фіброзною тканиною, розмір залози зазвичай зменшено, за клінічними ознаками – гіпотиреоз, частіше зустрічається у літніх пацієнтів);
• латентну форму (клінічні прояви відсутні, залоза зазвичай звичайного розміру або трохи збільшена, функції органу не порушені).

Захворювання протікає у чотири основні стадії:

1. Еутиреоїдна. Не супроводжується порушеннями функції щитовидної залози. Гормональний фон у нормі. Клінічні прояви відсутні. Цей етап може тривати не один рік.
2. Субклінічна. Гормональний статус починає змінюватись. Клінічних симптомів ще немає. Виявити зміни можна лише з лабораторних досліджень.
3. Тиреотоксична. Супроводжується посиленим синтезом гормонів.
4. Гіпотиреоїдна. Рівень тиреоїдних значно знижується. Тканини залози починають розростатися. Є характерні ознаки гіпотиреозу. Стан може набувати стійкого характеру, а може тривати кілька років, після чого функція залози стабілізується.

Не завжди тиреоїдит протікає за вищезгаданою схемою. У деяких випадках характерний монофазний характер. Тобто з'являється або тиреотоксична, або лише гіпотиреоїдна фаза.

Важко заздалегідь передбачити, як протікатиме процес. У деяких випадках одна стадія може тривати довгі роки, в іншому – захворювання може досягти четвертої фази лише за кілька місяців.

Клінічні симптоми

Початкові стадії запального процесу у залозі можуть протікати безсимптомно. Людина може роками не підозрювати наявність проблеми. З розвитком патології може з'являтися слабкість, стомлюваність, нервозність, головний біль. Часто ці симптоми пацієнти не пов'язують із ендокринною системою та списують на банальну втому. У деяких випадках захворювання виявляють випадково при обстеженні.

Збільшення залози у розмірі може виявлятися такими характерними симптомами:

• відчуття здавлення та дискомфорту;
• задишка (виникає у положенні лежачи);
• збільшення розмірів шиї;
• дискомфортні відчуття у місці проекції залози;
• зниження слуху;
• погіршення працездатності;
• осиплість голосу, хрипоту.

Тиреотоксична фаза

Третя фаза тиреоїдиту супроводжується гіперфункцією залози. Клінічно це проявляється у вигляді:

• тремтіння пальців рук;
• підвищеної пітливості;
• нервозності, дратівливості, метушливості;
• випинання очних яблук;
• артеріальної гіпертонії, тахікардії, аритмії;
• зниження ваги на фоні підвищеного апетиту;
• постійного почуття голоду;
• задишки;
• погіршення стану волосся та нігтів;
• підвищену чутливість до високих температур;
• діареї.

Гіпотиреоїдна фаза

На четвертій стадії захворювання, коли вироблення тиреоїдних гормонів знижено, присутні такі симптоми:

• апатія, безсилля, денна сонливість;
• депресивні стани, тривожність;
• погіршення пам'яті, порушення концентрації та уваги, розсіяність; 
• брадикардія;
• артеріальна гіпотонія;
• гіпотермія;
• набряклість;
• випадання волосся та брів;
• запори;
• збільшення ваги на тлі поганого апетиту;
• ламкість нігтів;
• сухість шкіри;
• мерзлякуватість, непереносимість холоду;
• у жінок – зниження фертильності, порушення менструального циклу, мастопатія;
• у чоловіків – погіршення потенції;
• у дітей – порушення у розвитку.

Вагітність та тиреоїдит

Під час виношування дитини захворювання може взагалі не проявлятись, а деякі з симптомів можуть сприйматися як звичайне нездужання, властиве становищу жінки. Найчастіше недуга виявляється у таких пацієнток випадково.

Для безпечного перебігу вагітності та пологів важливо ще на етапі планування нормалізувати рівень гормонів. При вираженому гіпотиреозі зачаття практично неможливе. Якщо ж сталося диво і вагітність настала, дефіцит гормонів підвищує ризик мимовільного аборту та передчасних пологів. Тиреотоксикоз становить не меншу небезпеку. Він може спричинити народження мертвої дитини, розвитку прееклампсії, викидня. Після пологів може пригнічуватись лактація.

У першому триместрі при тиреоїдиті може зростати рівень гормонів, що призводить до поліпшення самопочуття. Виникає хибне відчуття, що хвороба відступила. Однак, насправді це не так. Після пологів захворювання може проявити себе набагато інтенсивніше. Ось чому такі пацієнтки мають перебувати під динамічним наглядом лікаря.

Тиреоїдит у дітей

У дитячому віці захворювання розвивається поступово, симптомів практично немає. Іноді сама дитина або батьки можуть відзначати характерні ознаки збільшення залози, наприклад, зміна розмірів шиї, осиплість голосу або поява задишки в лежачому положенні.

Якщо розвинувся тиреотоксикоз, дитині важко сконцентрувати свою увагу. У таких дітей з'являються напади агресії та істерики. Вони стають метушливими та дратівливими. Через тиреотоксикоз діти сильно втрачають у вазі, хоча багато їдять.

На етапі гіпотиреозу у дитини знижується успішність у школі. Вона набирає у вазі навіть за помірного харчування. Такі діти стають млявими, апатичними та сонливими, постійно мерзнуть. У разі виникнення тривожних ознак слід негайно звернутися до дитячого ендокринолога. Зволікання з лікуванням може призвести до серйозних ускладнень, аж до затримки розумового та фізичного розвитку.

Ускладнення

Пущене на самоплив захворювання неминуче призводить до порушень у роботі життєво важливих органів та систем. Серед можливих ускладнень можна виділити:

• хронічний гіпотиреоз;
• викидні, безпліддя;
• депресивні розлади;
• цукровий діабет;
• серцева недостатність;
• атеросклероз;
• інфаркт міокарда;
• вітіліго;
• анемія;
• мікседематозна кома;
• злоякісні утворення;
• недоумство, деменція.

Діагностика

Складність раннього діагностування захворювання пов'язана з відсутністю клінічних симптомів або пізнім їх виявленням. Прийом ендокринолога починається з вислуховування скарг пацієнта та збирання історії хвороби. Велике діагностичне значення має сімейний анамнез. Далі проводиться фізикальний огляд та пальпація місця проекції щитовидної залози.

При підозрі на наявність ХАІТ може бути призначений комплекс діагностичних заходів. Він може включати:

• ОАК;
• аналіз рівня тиреоїдних гормонів;
• імунограму;
• УЗД;
• біопсію;
• сцинтиграфію.

Лікування

Головною причиною ХАІТ є порушення імунної системи. На сьогоднішній день немає ефективних препаратів, які могли б відновити її роботу та призупинити процес руйнування тиреоїдних клітин.

Хоча повністю вилікувати захворювання не вийде, за допомогою грамотно підібраної терапії можна усунути його прояви, мінімізувати ускладнення та стабілізувати стан. Головним завданням лікування є підтримання нормального рівня гормонів залози. Якщо захворювання було виявлено на еутиреоїдній стадії, яка не супроводжується порушенням функціональної активності органу, лікування зазвичай не проводиться, проте пацієнта ставлять на облік та регулярно проводять лабораторні дослідження.

При гіпотиреозі призначаються препарати левотироксину, які заповнюють нестачу гормонів. Засоби підбираються лікарем в індивідуальному порядку. Зазвичай лікування починається з невеликих дозувань, що поступово збільшують. У деяких випадках замісну терапію показано протягом усього життя пацієнта.

ЗГТ не усуває причину захворювання, лише бореться з її проявами. Гормональні препарати не в змозі відновити структуру та функцію органу. Крім того, тривалий прийом пов'язаний із ризиком розвитку побічних ефектів, тому вони повинні прийматись суворо за призначенням лікаря.

Лікування тиреотоксикозу зазвичай обмежується використанням препаратів, що знижують прояви захворювання, наприклад, седативних засобів, кардіопротекторів. Для зниження рівня антитіл пацієнтам можуть призначатися нестероїдні протизапальні засоби.

При вираженій компресії сусідніх органів може бути призначене оперативне втручання. В даний час фахівці максимально намагаються уникнути операції, проте якщо симптоматика тривалий час не коригується за допомогою консервативного лікування і залоза продовжує стрімко збільшуватись у розмірі, без неї не обійтись. До видалення органу також вдаються у разі гіперплазії тканини, яка може призвести до розвитку онкологічних процесів.

Самолікування при цьому захворюванні неприпустимо. Прийом препаратів йоду та вітамінів без призначення лікаря, використання народних рецептів тощо, може серйозно нашкодити та спричинити небезпечні для здоров'я ускладнення.

Лікування ХАІТ - це тривалий процес, успіх якого залежить від великої кількості різних факторів. Однак за допомогою адекватної терапії все ж таки можна стабілізувати стан і взяти під контроль захворювання. Ось чому при виникненні перших симптомів важливо звертатися до фахівців.

Прогноз та профілактика

За умови проведення своєчасного лікування прогноз сприятливий. Якщо ж захворювання було запущено, можливий розвиток стійкого гіпотиреоїдного стану, який вимагатиме довічної гормонозамісної терапії.

ХАІТ немає специфічної профілактики. Все ж таки, лікарі виділяють низку рекомендацій для таких пацієнтів:

• ведення здорового способу життя;
• правильне збалансоване харчування;
• при необхідності прийом вітамінів та мінералів;
• повноцінний сон;
• відмова від шкідливих звичок;
• своєчасне лікування захворювань залоз;
• мінімізація стресових ситуацій;
• контроль ваги;
• санація хронічних осередків інфекції;
• зміцнення імунітету;
• помірна фізична активність;
• проходження профілактичних оглядів;
• постійне лікарське спостереження.

Де лікувати?

У клініці Medical Plaza можна отримати дієву допомогу та лікарську підтримку при діагностованому аутоімунному тиреоїдиті. У нас працюють висококваліфіковані фахівці з багаторічним стажем, які розробляють ефективні схеми підтримки та реабілітації пацієнтів, керуючись перевіреними міжнародними протоколами.

Багатопрофільний медичний центр Medical Plaza - це поєднання:

• Професіоналізма.
• Індивідуального підхіду.
• Високотехнологічності.
• Інноваційних методик.
• Комфорту та безпеки.
• Високого рівня сервісу.
• Чуйності та дбайливого відношення.
• Чесності та доступних цін.

Ми допомагаємо пацієнтам навіть у найважчих випадках. Ви можете повністю покластися на знання та професіоналізм наших фахівців та довіритись їх рекомендаціям та призначенням. Запишіться на прийом до клініки Medical Plaza вже зараз і переконайтеся в цьому самі!

Популярні питання

ХАІТ – це спадкове захворювання?

Генетичні фактори грають величезну роль у формуванні патології, проте на розвиток запалення можуть сприяти й інші причини.

Чи можна завагітніти при ХАІТ?

Так, і якщо жінка нормалізує рівень гормонів до зачаття, вагітність протікатиме без ускладнень.

Чи можна вилікувати ХАІТ?

Не існує ефективного лікування, яке допомогло б повністю раз і назавжди вилікувати захворювання, проте грамотно підібрана терапія допомагає стабілізувати стан і зменшити клінічні симптоми.

Отже, хронічний аутоімунний тиреоїдит – це серйозне ендокринне захворювання запального характеру. Патологія розвивається через те, що імунітет помилково сприймає клітини залози як чужорідний об'єкт і починає їх атакувати. Велика роль у формуванні недуги відводиться генетичним факторам. Захворювання довгі роки може протікати непомітно, що ускладнює ранню діагностику. Симптоми можуть відрізнятись залежно від фази розвитку процесу. Ознаки тиреотоксикозу можуть змінюватись проявом гіпотиреозу. Відсутність адекватної терапії негативно відбивається на роботі всього організму загалом. Прогноз захворювання сприятливий за умови своєчасного виявлення. Лікування залежить від стадії, на яку встиг розвинутись процес. Якщо функцію залози не порушено, призначається наглядова тактика. При гіпотиреозі показано замісну терапію. При тиреотоксикозі зазвичай призначається симптоматична терапія. На даний момент повністю вилікувати або запобігти появі недуги неможливо.