Спондилоартроз

Механізм розвитку спондилоартрозу

Спондилоартроз розвивається поступово і є результатом комплексу структурних змін у хребті, які зачіпають суглоби, міжхребцеві диски та навколишні тканини. Цей процес має хронічний характер і супроводжується прогресуючим руйнуванням суглобів.

Як змінюються суглоби хребта при спондилоартрозі

Фасеточні суглоби, що з'єднують хребці, відіграють ключову роль у забезпеченні гнучкості та рухливості хребта. У нормальному стані їхня поверхня вкрита гладенькою хрящовою тканиною, яка забезпечує амортизацію і мінімізує тертя. У разі спондилоартрозу відбуваються такі зміни:

1. Руйнування хряща: хрящова тканина втрачає еластичність, стає шорсткою і стоншується, що призводить до підвищеного тертя між суглобовими поверхнями.
2. Звуження суглобової щілини: з плином часу простір між суглобами зменшується, посилюючи механічний вплив на кістки.
3. Запалення: через постійне тертя виникає запальний процес, який супроводжується больовим синдромом і погіршенням рухливості.

Роль міжхребцевих дисків

Міжхребцеві диски - це своєрідні «амортизатори» хребта, які розподіляють навантаження між хребцями. Важливість їхньої ролі в розвитку спондилоартрозу пояснюється такими процесами:

• Дегенерація дисків: з віком або під впливом травм диски втрачають вологу, зменшуються у висоті та втрачають здатність рівномірно розподіляти навантаження.
• Підвищення тиску на суглоби: зменшення висоти дисків призводить до перерозподілу навантаження на фасеткові суглоби, що прискорює їхній знос.
• Зменшення стабільності хребта: ослаблення міжхребцевих дисків сприяє порушенню загальної біомеханіки хребта, посилюючи навантаження на суглоби.

Утворення остеофітів та їхній вплив на хребет

Остеофіти - це кісткові розростання, які утворюються на краях хребців у відповідь на підвищене навантаження і запалення. Їх формування пов'язане із захисною реакцією організму, який прагне стабілізувати уражені ділянки хребта. Однак остеофіти чинять негативний вплив:

• Здавлювання нервових корінців: розростання можуть проникати в хребетний канал і міжхребцеві отвори, викликаючи компресію нервових закінчень. Це супроводжується болями, онімінням і слабкістю в кінцівках.
• Обмеження рухливості: через збільшення кісткових розростань суглоби втрачають свою гнучкість, що призводить до скутості рухів.
• Посилення больового синдрому: остеофіти травмують навколишні м'які тканини і посилюють запалення.

Симптоми спондилоартрозу

Спондилоартроз характеризується широким спектром симптомів, які можуть варіюватися залежно від стадії захворювання, локалізації уражених суглобів та індивідуальних особливостей пацієнта. Основні прояви зазвичай розвиваються поступово, посилюючись із плином часу.

Основні прояви

1. Біль у спині 

• Найхарактерніший симптом, пов'язаний із запаленням і руйнуванням фасеточних суглобів.
• Типова локалізація болю залежить від ділянки ураження хребта: шийний, грудний або поперековий відділ.
• Біль може бути тупим, ниючим або посилюватися при фізичному навантаженні, зміні положення тіла і тривалому перебуванні в одній позі.

2. Обмеження рухливості хребта

• Спондилоартроз призводить до зниження гнучкості хребта, що особливо помітно вранці («ранкова скутість»).
• Пацієнти часто відчувають труднощі з нахилами, поворотами голови або корпусу, залежно від локалізації патології.

Симптоми залежно від локалізації

1. Шийний спондилоартроз

• Біль у шийній ділянці, який може поширюватися на плечі та верхні кінцівки.
• Обмеження рухливості шиї, утруднення поворотів голови.
• Головний біль, запаморочення, шум у вухах через компресію судин і нервів.
• Оніміння пальців рук і слабкість у руках.

2. Грудний спондилоартроз

• Рідкісна форма захворювання, що характеризується болем у грудній ділянці, який може бути прийнятий за серцевий біль або дискомфорт в органах дихання.
• Зниження рухливості грудної клітки, особливо під час глибоких вдихів або рухів.
• Відчуття стиснення або «жорсткості» в ділянці грудного відділу.

3. Поперековий спондилоартроз

• Біль у попереку, який може іррадіювати в сідниці або стегна.
• Обмеження рухливості в поперековій ділянці, особливо під час нахилів і підняття важких предметів.
• Відчуття слабкості або оніміння в ногах через здавлення нервових корінців.

Додаткові ознаки

1. Втома й оніміння кінцівок

• Постійний біль і запалення можуть спричиняти хронічну втому.
• Оніміння, поколювання або відчуття «повзання мурашок» у руках чи ногах свідчать про здавлення нервових корінців.

2. М'язові спазми

• Нерідко спондилоартроз супроводжується спазмами навколишніх м'язів, які намагаються компенсувати порушення стабільності хребта.
• Спазми можуть посилювати больовий синдром і обмежувати рухливість.

Симптоматика спондилоартрозу часто розвивається поступово, що ускладнює ранню діагностику. Однак поєднання больового синдрому, обмеженої рухливості та додаткових ознак (оніміння або м'язові спазми), має стати приводом для звернення до фахівця. Рання діагностика дає змогу запобігти прогресуванню захворювання та значно поліпшити якість життя пацієнта.

Поширеність спондилоартрозу: хто в зоні ризику?

Спондилоартроз є одним із найпоширеніших дегенеративних захворювань опорно-рухової системи, і його частота збільшується з віком. Згідно зі статистикою, перші ознаки хвороби можна виявити вже у людей, старших за 35-40 років, а після 55 років патологію виявляють у кожного другого пацієнта, який звертається до лікаря зі скаргами на біль у спині.

Вік як основний фактор

Спондилоартроз найчастіше вражає людей середнього та похилого віку. Це пов'язано з природними віковими змінами в хрящовій тканині, зниженням регенеративних здібностей суглобів і загальним зносом хребта. У молодих пацієнтів захворювання зустрічається значно рідше і, як правило, пов'язане з травмами, вродженими аномаліями або надмірними навантаженнями.

Гендерні відмінності

Дослідження показують, що чоловіки і жінки стикаються зі спондилоартрозом з майже однаковою частотою, проте є деякі відмінності в причинах і клінічному перебігу. У чоловіків захворювання частіше розвивається через високі фізичні навантаження і травми хребта, пов'язані з професійною діяльністю або спортом. У жінок основний фактор ризику - це гормональні зміни, особливо в період менопаузи, які призводять до зниження щільності хрящової та кісткової тканин.

Травми хребта

Травми хребта є одним із ключових чинників, що сприяють розвитку спондилоартрозу. Навіть незначні пошкодження, такі як удари або розтягнення, можуть запускати процес руйнування хрящової тканини в міжхребцевих суглобах. Особливо небезпечні компресійні переломи, підвивихи і розриви зв'язок, оскільки вони спричиняють порушення біомеханіки хребта і прискорюють знос суглобів.

Після травми пошкоджений суглоб втрачає стійкість, що призводить до перерозподілу навантаження на прилеглі сегменти хребта. Це запускає ланцюгову реакцію: тканини починають запалюватися, а хрящ руйнується, що створює сприятливі умови для формування остеофітів. У людей, які не проходять реабілітацію після травм, ймовірність розвитку спондилоартрозу зростає в рази.

Генетична схильність

Спадкові чинники відіграють важливу роль у розвитку спондилоартрозу. Вчені відзначають, що у людей із сімейною історією захворювань суглобів ризик зіткнутися з дегенеративними змінами в хребті значно вищий. Генетична схильність проявляється в:

• Особливостях будови хрящової та кісткової тканин.
• Порушенні синтезу колагену, який відповідає за міцність і еластичність суглобів.
• Слабкості зв'язкового апарату, що збільшує ймовірність мікротравм і прискорює руйнування суглобів.

Генетичний фактор особливо важливий у випадках, коли захворювання виникає у відносно молодому віці або прогресує швидко. У таких пацієнтів часто спостерігаються супутні патології, такі як дисплазія сполучної тканини, плоскостопість або вроджені аномалії хребта.

Роль професії

Професійна діяльність також відіграє значну роль у розвитку спондилоартрозу. У групі ризику перебувають:

• Офісні працівники: тривале перебування в сидячому положенні, погана постава і низька фізична активність створюють надмірне навантаження на хребет.
• Вантажники та будівельники: регулярне підняття важких предметів призводить до механічного зносу суглобів хребта.
• Водії: тривале перебування за кермом, вібрація і неправильний розподіл навантаження на спину підвищують ризик захворювання.
• Професійні спортсмени: особливо схильні до цього представники таких видів спорту, як важка атлетика, боротьба і гімнастика, де хребет зазнає інтенсивних навантажень.

Додаткові фактори ризику

Крім професійних особливостей, спондилоартроз частіше трапляється у людей з ожирінням, адже надлишкова маса тіла створює додатковий тиск на хребетні суглоби. Також до ризику схильні пацієнти з хронічними запальними захворюваннями суглобів, такими як ревматоїдний артрит.

Лікування спондилоартрозу

Лікування спондилоартрозу спрямоване на усунення больового синдрому, поліпшення рухливості хребта і запобігання подальшому руйнуванню суглобів. Залежно від стадії захворювання і вираженості симптомів застосовуються консервативні або хірургічні методи.

Консервативне лікування

На ранніх стадіях спондилоартрозу і за відсутності важких ускладнень перевагу віддають консервативним методам терапії. Основні напрями лікування включають:

1. Медикаментозна терапія

• Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП): для зняття болю і запалення.
• Міорелаксанти: для зменшення м'язових спазмів.
• Хондропротектори: для підтримки хрящової тканини та уповільнення її руйнування.
• Знеболювальні препарати: у вигляді таблеток, ін'єкцій або мазей.
• Глюкокортикоїди: за вираженого запалення, вводяться в суглоби (блокада).

2. Фізіотерапія

• Ультразвукова і магнітотерапія, лазеротерапія.
• Електрофорез з анальгетиками або хондропротекторами.
• Застосування теплових процедур, які покращують кровообіг.

3. Лікувальна фізкультура (ЛФК)

• Комплекс вправ для зміцнення м'язів спини та поліпшення рухливості суглобів.
• Індивідуально підібрані програми для зняття навантаження з хребта.

4. Масаж і мануальна терапія

• Поліпшення кровообігу і зняття м'язової напруги.
• Мануальні методи допомагають відновити нормальне положення суглобів.

5. Корекція способу життя

• Помірні фізичні навантаження і дотримання правильної постави.
• Контроль маси тіла для зниження навантаження на хребет.
• Використання ортопедичних матраців і стільців.

Хірургічне лікування

За важких форм спондилоартрозу, коли консервативні методи неефективні, призначається хірургічне втручання. Основні показання та методики:

Показання до операції

• Хронічний больовий синдром, що не піддається медикаментозному лікуванню.
• Прогресуюче звуження хребетного каналу (спінальний стеноз).
• Здавлення нервових корінців, що викликає виражені неврологічні симптоми (слабкість, оніміння, порушення роботи органів).
• Нестабільність хребта через руйнування суглобів.

Основні методики

• Декомпресія: операція спрямована на видалення кісткових розростань (остеофітів), що звужують хребетний канал або міжхребцеві отвори. Дозволяє усунути компресію нервових корінців і знизити больовий синдром.
• Спондилодез (фіксація хребців): проводиться для стабілізації хребта за його значної нестабільності. Хребці фіксуються з використанням металевих конструкцій або кісткових трансплантатів, що запобігає їхньому подальшому зміщенню.

Лікування спондилоартрозу має бути індивідуальним і комплексним, з урахуванням стадії захворювання і стану пацієнта. Консервативні методи ефективні на ранніх етапах і дають змогу значно поліпшити якість життя. Хірургічне втручання необхідне в запущених випадках, коли консервативна терапія не приносить результату або є загроза неврологічних ускладнень.

Прогноз при спондилоартрозі

Спондилоартроз істотно впливає на якість життя, особливо при пізньому зверненні за медичною допомогою. Однак своєчасна діагностика і правильно підібране лікування дають змогу зберегти рухливість, мінімізувати симптоми й уникнути ускладнень.

Своєчасна операція при спондилоартрозі може значно поліпшити прогноз і якість життя пацієнта. Основні позитивні ефекти операції:

• Усунення болю: декомпресія нервових корінців знімає хронічний больовий синдром, який часто не піддається консервативному лікуванню. Це дає змогу пацієнту повернутися до повноцінного життя без постійного дискомфорту.
• Відновлення функції нервової системи: усунення здавлення нервів (наприклад, у разі стенозу хребетного каналу) запобігає незворотнім ушкодженням, як-от параліч або втрата чутливості. Операція може повністю усунути оніміння, слабкість і порушення координації.
• Стабілізація хребта: фіксація хребців за допомогою спондилодеза запобігає подальшій нестабільності та руйнуванню суглобів. Це дає змогу зберегти анатомічно правильне положення хребта й уникнути його деформації.
• Уповільнення прогресування захворювання: оперативне втручання усуває структурні порушення, що перешкоджають нормальній біомеханіці хребта, тим самим уповільнюючи розвиток дегенеративних змін в інших сегментах.
• Поліпшення рухливості та якості життя: після періоду реабілітації пацієнт відновлює здатність до активних рухів, що особливо важливо для тих, чия працездатність була обмежена.

Прогноз при своєчасній операції

• За правильно виконаної операції та успішної реабілітації більшість пацієнтів повертаються до нормального життя вже через кілька місяців.
• Ризик рецидивів і ускладнень знижується при дотриманні рекомендацій лікаря, включаючи фізичну активність і контроль навантаження на хребет.
• Якщо операція відкладається, збільшується ймовірність розвитку незворотних змін, таких як важка компресія нервів, що погіршує прогноз навіть у разі подальшого хірургічного втручання.

Спондилоартроз - захворювання, яке прогресує, якщо його не лікувати. Що раніше ви звернетеся по допомогу, то вищі шанси уникнути серйозних ускладнень і зберегти активність на довгі роки. Medical Plaza - це медичний центр, де ваші проблеми з хребтом будуть вирішені комплексно і професійно. Ми розуміємо, як сильно спондилоартроз може впливати на якість життя, і пропонуємо сучасні методи діагностики та лікування, щоб ви могли знову насолоджуватися активним життям без болю. Запишіться на консультацію вже сьогодні, щоб отримати кваліфіковану допомогу та повернути радість руху. Ми знаємо, як вам допомогти!

Джерела:

• "Spondyloarthrosis: Diagnosis and Management" під редакцією Michael P. Steinmetz та Edward C. Benzel.
• "Degenerative Spondyloarthropathies: Pathogenesis and Treatment" авторів Alexander R. Vaccaro та Max Aebi.
• "Biomechanics of Spondyloarthrosis and Spinal Disorders" під редакцією Hans-Joachim Wilke.
• "Spondyloarthrosis in Clinical Practice: A Comprehensive Guide" авторів Jeffrey C. Wang та Todd J. Albert.
• "Cervical and Lumbar Spondyloarthrosis: Imaging and Therapy" під редакцією Kevin R. Moore и Jeffrey S. Ross.
• "Spondyloarthrosis and Facet Joint Syndromes" авторів Frank M. Phillips та Robert F. Saal.
• "Advances in the Treatment of Spondyloarthrosis" під редакцією Marek Szpalski та Robert Gunzburg.
• "Axial Spondyloarthrosis: Diagnosis and Surgical Management" авторів Michael Wang та William R. Taylor.
• "Minimally Invasive Approaches to Spondyloarthrosis" під редакцією Sang-Ho Lee та Patrick W. Hitchon.
• "Pathophysiology of Spinal Degeneration and Spondyloarthrosis" авторів Max Aebi та Joachim Sieper.
• "Manual Therapy for Spondyloarthrosis and Spinal Pain" під редакцією John Gibbons та Diane Lee.
• "Spondyloarthrosis and Spinal Osteoarthritis" авторів Jürgen Freyschmidt та Patrick W. Hitchon.
• "Imaging of Spondyloarthrosis: Advanced Techniques" під редакцією Wilfred C. G. Peh та David M. Panush.
• "Rehabilitation Strategies for Spondyloarthrosis Patients" авторів Timothy W. Flynn та Paula Ludewig.
• "Facet Joint Osteoarthritis and Spondyloarthrosis" під редакцією David W. Polly и Paul C. McCormick.
• "Degenerative Changes in Spondyloarthrosis: Clinical Correlations" авторів Martin M. Lotz та George A. Robinson.
• "The Role of Exercise in Spondyloarthrosis Management" під редакцією Richard H. Daffner та Anthony L. Asher.
• "Spinal Arthritis and Spondyloarthrosis: Contemporary Concepts" авторів Edward C. Benzel та Regis W. Haid.
• "Multidisciplinary Approach to Spondyloarthrosis Treatment" під редакцією Louis G. Jenis та John H. Wilberger.
• "Facet Joint Pain and Spondyloarthrosis: Diagnosis and Interventions" авторів Eugene McNally та Stephan Ohrndorf.