Пошкодження менісків колінного суглоба
Колінний меніск являє собою хрящ – еластичну структуру, розташовану між суглобовими поверхнями двох кісток – стегнової та великогомілкової, що виконує функцію амортизатора. У 80% випадків при травматичних ушкодженнях колінного суглоба страждає саме меніск. Про те, чому це відбувається, про симптоми, методи діагностики та принципи лікування травм меніска ви дізнаєтеся з нашої статті. Але спершу розглянемо докладніше, що ж являє собою ця анатомічна структура.
КОЛІННИЙ СУГЛОБ, МЕНІСК: БУДОВА І ФУНКЦІЇ
Меніск – еластична прокладка між суглобовими поверхнями стегнової та великогомілкової кісток. У кожному коліні їх 2 – латеральний (зовнішній) та медіальний (простіше – внутрішній) меніск. Це С-подібні або у формі серпа пластини, які покращують конгруентність (відповідність) хрящових суглобових поверхонь, забезпечуючи їхнє прилягання одна до одної. По суті, вони виконують функцію амортизатора – пом’якшують навантаження на суглоб при активних рухах у ньому, стабілізують його, а також відіграють певну роль у живленні суглобового хряща.
За своєю структурою колінний меніск – скупчення декількох шарів колагенових волокон, зібраних у трикутні пучки, та великих молекул білка міжклітинної речовини. За консистенцією він більше нагадує не хрящ, а щільне сухожилля. Здатний змінювати свою форму залежно від характеру навантаження на суглоб, стійкий до дії навантажень.
Встановлено, що кожен меніск може витримувати навантаження, що у 8 разів перевищує масу тіла його «господаря». Максимальна його міцність відзначається у віці 20-40 років, а в міру старіння вона знижується все більш і більш стрімко.
Зовнішній край кожного меніска потовщений, рясно пронизаний кровоносними судинами, прикріплений до капсули колінного суглоба. Передній та задні краї кріпляться до самої кісткової тканини в ділянці міжвиросткового підвищення. Внутрішній край практично позбавлений судин, спрямований до центру суглоба.
УШКОДЖЕННЯ МЕНІСКА: ВИДИ ТА ПРИЧИНИ
Найбільш поширений варіант ушкоджень цієї анатомічної структури – частковий або повний її розрив. Через особливості будови та розташування в суглобі частіше уражається медіальний (або внутрішній) меніск. Розрив може стати наслідком незграбного руху під час занять спортом, але більшою мірою це побутова травма, з якою може зіткнутися будь-яка людина, а не обов'язково спортсмен (згідно з даними статистики, саме необережні рухи в побуті стають причиною 90% таких ушкоджень). Основний механізм розриву меніска: згинання нижньої кінцівки в колінному суглобі з одночасним її обертанням.
Значно рідше трапляються кісти меніска, основна причина яких – регулярні підвищені навантаження на суглоб. Цей вид ушкодження має хронічний характер, розвивається тривало.
У осіб, які страждають на хронічні дегенеративно-дистрофічні або запальні хвороби суглобів (остеоартроз, подагра та інші), розвиваються меніскопатії – дегенеративні захворювання менісків, зумовлені порушенням живлення їхніх волокон.
Меніскопатії більш характерні для літніх людей, тоді як розриви менісків частіше трапляються в осіб молодих, які ведуть активний спосіб життя.
Виділяють 2 варіанти розриву – повний і частковий. У першому випадку фрагмент меніска відривається від основної частини і перебуває у вільному стані в суглобі, може потрапити в суглобову щілину і стати причиною блокади. Напрямок часткового розриву може варіюватися залежно від механізму травми і бути горизонтальним, косим, радіальним або розташовуватися вздовж волокон меніска.
СИМПТОМИ
Оскільки в більшості випадків травматологи стикаються з розривами менісків, мова йтиме переважно про цей вид ушкоджень. Основні ознаки розриву меніска коліна наступні:
- біль, клацання в суглобі під час ходьби;
- обмеження обсягу рухів у коліні (хворий не має можливості присісти навпочіпки або зігнути ногу в колінному суглобі, а також відчуває біль під час ходьби сходами вниз);
- блокада суглоба (втрата можливості рухати ним у зв'язку з потраплянням у суглобову щілину відірваної частини меніска);
- набряклість тканин суглоба, його дефігурація через скупчення в ньому запальної рідини або крові.
Важливо розуміти, що при гострих травмах суглоба ушкодження меніска часто поєднується з ушкодженням навколишніх його структур – розтягненням або розривом зв'язок і навіть із внутрішньосуглобовими переломами. Тому на перший план виходить симптоматика саме цих ушкоджень, а ураження меніска виявляють пізніше.
Так, при поєднаних ушкодженнях коліна потерпілий відзначає інтенсивний біль, що посилюється при спробі виконати навантаження. Суглоб гіперемований (почервонілий), значно набряклий і збільшений в об'ємі. Якщо має місце розрив зв'язок, він нестабільний, надмірно рухливий, але всі рухи ним викликають істотний дискомфорт у хворого.
При вікових ушкодженнях меніска основна скарга пацієнтів – хронічні неінтенсивні болі в суглобі, що посилюються при підвищеному навантаженні на нього і з плином часу, не пов'язані з травмою.
ПРИНЦИПИ ДІАГНОСТИКИ
Потерпілого, який отримав травму коліна, має оглянути лікар-травматолог. Він докладно збере скарги, з'ясує обставини травми, уточнюючи, що саме призвело до неї, поцікавиться про наявність інших захворювань опорно-рухового апарату.
Потім лікар проведе огляд, оцінюючи колір шкірних покривів, їхню цілісність, ступінь вираженості набряку, пропальпує, щоб з'ясувати, яка ділянка суглоба є максимально болючою.
Наступний етап діагностики – інструментальне обстеження. Найбільшу цінність у разі підозри на розрив меніска становить магнітно-резонансна томографія. Вона дозволяє визначити характер, тяжкість ушкодження та ступінь розриву – меніск добре візуалізується на знімку.
Крім МРТ пацієнту можуть бути призначені:
- рентгенографія у двох проєкціях;
- комп'ютерна томографія коліна.
Ще один високоінформативний метод дослідження – артроскопія. До того ж, у процесі неї можна виконати і низку лікувальних маніпуляцій.
Тільки маючи на руках результати дообстеження, лікар виставляє остаточний діагноз – робить висновок про наявність ушкодження меніска.
РОЗРИВ МЕНІСКА КОЛІНА: ЛІКУВАННЯ
Оскільки розрив меніска – досить важка травма, практично завжди єдиним ефективним методом його лікування є хірургічне втручання. Його необхідно проводити терміново, якщо колінний суглоб заклинило, пацієнта турбує інтенсивний біль, набряклість не зменшується або то минає, то наростає знову.
Також операції потребують особи без яскравої клінічної симптоматики, але ті, хто веде активний спосіб життя, ті, хто не уявляє себе без спорту. Річ у тім, що при інтенсивних навантаженнях фрагменти меніска травмуватимуть суглоб зсередини, що призведе до артрозу.
У простих випадках, коли розрив неповний, не супроводжується інтенсивним болем та набряком коліна, значно не знижує якість життя пацієнта, йому призначають протизапальні препарати та препарати, що зменшують біль, рекомендують не навантажувати суглоб.
Якщо консервативне лікування не призводить до поліпшення стану хворого або зменшує симптоми лише на деякий час, йому також рекомендований хірургічний спосіб лікування розриву меніска – артроскопія. Це малоінвазивне втручання, при якому через 2 проколи в суглоб вводять оптичну систему та інструментарій для здійснення необхідних маніпуляцій. Лікар працює не наосліп – усе, що відбувається всередині суглоба, у збільшеному варіанті видно на моніторі. Шляхом артроскопії можна розблокувати суглоб, діставши з нього пошкоджені фрагменти хряща, частково або повністю видалити меніск, рідше – зшити його.
Звичайно, за наявності такої можливості, лікар завжди намагається зберегти якомога більшу частину тканини меніска, повне його видалення – це крайній захід.
Дуже важливо провести артроскопію своєчасно! Згідно зі статистикою, в Україні через несвоєчасну кваліфіковану консультацію лікаря більшість хворих оперується лише через 6-8 місяців після травми. Це, безумовно, погіршує ситуацію, адже пошкоджений меніск травмує суглобовий хрящ, що призводить до артрозу та необхідності протезування суглоба.
РЕАБІЛІТАЦІЯ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ
Період відновлення після розриву меніска коліна протікає досить легко – як правило, для цього достатньо 7-10 днів. Пацієнту рекомендують поступово збільшувати навантаження на суглоб, виконувати вправи лікувальної фізкультури, призначають масаж, механотерапію або фізіотерапію. Протягом місяця після проведення артроскопії йому слід відмовитися від занять спортом.
Запис на прийом до лікаря 
Зручний мобільний додаток для твого смартфону.
Доступний для завантаження
