Медичний центр - Medical Plaza
Якісна і доступна медична допомога
Оснащення високотехнологічним обладнанням
Високий рівень сервісу
Висококваліфіковані фахівці

Що таке гліобластома головного мозку

Гліобластома - це злоякісна пухлина мозку, яка бере свій початок із гліальних клітин, що становлять опорну тканину в центральній нервовій системі, зокрема в мозку. Гліобластома класифікується як гліома - загальний термін для пухлин, що походять із глії (гліальних клітин).

Гліобластому можна описати таким чином:

  • Розвивається стрімкими темпами і вкрай агресивно.
  • Відрізняється інфільтративним ростом із проростанням у прилеглі здорові тканини.
  • Практично ніколи не дає метастазів за межами нервової системи (навіть на запущених стадіях).
  • Не має чітких меж, що істотно ускладнює діагностику та лікування.
  • Має вкрай несприятливий прогноз. Викликає часті рецидиви навіть після проведеного лікування.
  • Може виникнути в головному та спинному мозку. Найчастіше локалізується в лобових і скроневих частках.

Гліобластома - пухлина 4 ступеня

Гліобластома мозку класифікується як пухлина 4 ступеня за шкалою злоякісності пухлин мозку, є найагресивнішою і найзлоякіснішою формою гліоми. Лікування включає в себе хірургічне втручання, радіотерапію і хіміотерапію. Незважаючи на лікування, гліобластоми мають високу ймовірність рецидиву, навіть після хірургічного видалення та додаткового лікування.

Тарасенко Олег Миколайович
 Про лікаря 
Тарасенко Олег Миколайович 
 Стаж:  22 роки 
 Лікар-нейрохірург, доктор медичних наук, професор. 
Марченко Олександр Анатолійович
 Про лікаря 
Марченко Олександр Анатолійович 
 Стаж:  23 роки 
 Лікар-нейрохірург, вищої категорії 
Кирпа Ігор Юрійович
 Про лікаря 
Ігор Кирпа Юрійович 
 Стаж:  20 років 
 Нейрохірург, кандидат медичних наук, заслужений лікар України 

Етіологія       

Етіологія гліобластоми досі залишається предметом активних досліджень, і точні причини її розвитку остаточно не встановлені. Нині відомо, що вона, як і багато інших видів раку, може розвиватися внаслідок генетичних і молекулярних змін. Вони призводять до порушення нормального регулювання клітинного росту і диференціації, що і викликає утворення пухлини. Процес канцерогенезу може бути зумовлений поєднанням і багатьох інших чинників, включно зі способом життя, впливом навколишнього середовища, умовами праці.

Класифікація гліобластом

Залежно від морфології клітин, що переважають, гліобластоми класифікуються таким чином:

  • гігантоклітинна (вирізняється наявністю клітин із кількома ядрами);
  • мультиформна (є найнебезпечнішим варіантом, характеризується швидким некрозом через посилене кровопостачання пухлини);
  • гліосаркома (досить рідкісний варіант, характеризується наявністю саркоматозних компонентів).

Стадії розвитку

Онкологія розвивається в чотири основні стадії:

  1. Пухлина має невеликі розміри, чіткі межі та повільно зростає. Ознаки захворювання слабко виражені або зовсім відсутні. Пухлина вважається найменш агресивною і може бути видалена хірургічним шляхом.
  2. Пухлина збільшується в розмірах і поширюється на прилеглі тканини. Симптоми наростають. Прогнози погіршуються.
  3. Спостерігається активне зростання пухлини. Присутня виражена симптоматика. У патологічний процес залучаються мозкові структури.
  4. Характеризується високим ступенем злоякісності, важкою симптоматикою і вкрай несприятливим прогнозом. У хірургічному втручанні на цьому етапі розвитку захворювання сенсу вже немає. Пацієнту може бути надана паліативна допомога, спрямована на полегшення страждань і продовження життя, наскільки це можливо.

Гліобластома і метастази

Незважаючи на те, що гліобластома є агресивною пухлиною, вона рідко формує метастази поза мозком. Це відрізняє її від багатьох інших типів раку. Гліобластома найчастіше поширюється локально, в межах мозку, інфільтруючи навколишні тканини.

Метастазування відбувається вкрай рідко і найчастіше трапляється на пізніх стадіях хвороби у пацієнтів, які проходять тривале лікування. Ракові клітини можуть з'являтися в легенях, лімфатичних вузлах, кістках і печінці, але це більше виняток із правил, що підтверджує загальну тенденцію. Точні механізми, що дозволяють гліобластомі метастазувати за межі ЦНС, до кінця не вивчені. Передбачається, що це може відбуватися гематогенним шляхом або через спинномозкову рідину.

Діагностика гліобластоми

Діагностувати захворювання на ранніх стадіях складно через неспецифічну клінічну картину. Пацієнти швидше спишуть свій стан на втому, перевтому, мігрень або депресію, ніж запідозрять пухлину мозку.

Проблема полягає в тому, що ще до появи перших симптомів утворення може досягати значних розмірів. Це пов'язано з високою адаптивною здатністю мозку компенсувати збільшення обсягу пухлини до певного моменту.  Проблема може стати помітною, коли гліобластома починає здавлювати життєво важливі структури мозку. Одним із головних способів виявлення онкопатологій на ранньому етапі їхнього розвитку є диспансеризація, яку раз на рік може і повинен проходити кожен.

При підозрі на гліобластому можуть призначатися:

  • МРТ, КТ (з високою точністю виявляють пухлину і пов'язані з нею зміни);
  • стереотаксична пункційна біопсія (дає змогу підтвердити наявність злоякісних клітин шляхом забору невеликого фрагмента тканини);
  • ехоенцефалографія та електроенцефалографія (визначають активність головного мозку);
  • люмбальна пункція (передбачає забір спинномозкової рідини);
  • ПЕТ (дає змогу виявити пухлину на ранніх стадіях її розвитку);
  • рентгенографія (дає змогу виявити ділянки некрозу, встановити метастатичні ураження);
  • лабораторні дослідження (гістологічне типування, молекулярний тест, імуногістохімія тощо).

Вкрай важливо виявити пухлину на ранній стадії. Від цього залежить тривалість і якість життя. Щойно з'являються перші симптоми, слід звернутися по допомогу до фахівця і пройти комплексне обстеження.

Причини виникнення гліобластоми

Точні причини розвитку гліобластоми, як і більшості інших пухлин, невідомі. Однак фахівцям вдалося виокремити деякі провокуючі чинники, які можуть послужити тригером у розвитку онкологічного процесу. До них належать:

  • радіоактивне опромінення;
  • шкідливі звички (куріння, алкоголізм, наркоманія);
  • шкідлива їжа;
  • вікові зміни;
  • травми голови;
  • електромагнітне випромінювання;
  • туберозний склероз, нейрофіброматоз 1 типу;
  • синдром Лі-Фраумені, Лінча, Коудена;
  • вірусні інфекції (цитомегаловірус, герпес);
  • проживання в умовах несприятливої атмосфери;
  • вплив хімічних і токсичних речовин;
  • імуносупресивні стани.

Генетика

Дослідження в галузі генетики та молекулярної біології виявили низку мутацій, які відіграють ключову роль у розвитку цієї пухлини. Найбільш значущі з них:

IDH-мутація (мутація ізоцитратдегідрогенази). Ізоцитратдегідрогенази (IDH) - це ферменти, що беруть участь в обміні речовин. Мутації в генах IDH1 і IDH2 призводять до зміни активності цього ферменту і, як наслідок, до порушень обміну речовин у клітині. Ці мутації часто трапляються у пацієнтів з певними підтипами гліобластоми. Ключові аспекти:

  • Мутації в IDH1 і IDH2 призводять до незвичного обміну амінокислоти ізоцитрату, що може сприяти формуванню нових сигнальних молекул і зміні клітинного вигляду.
  • Згідно з дослідженнями, наявність мутацій в IDH може бути пов'язана з більш сприятливим прогнозом у пацієнтів з гліомами.

Мутації гена EGFR (епідермальний фактор росту). Епідермальний фактор росту - це білок, який бере участь у регуляції росту і ділення клітин. Мутації в гені EGFR можуть призвести до неадекватної активації сигнальних шляхів, що сприяє неконтрольованому росту клітин і розвитку пухлин. Відкриття мутацій у гені EGFR має важливе значення в контексті терапії. Деякі ліки, такі як інгібітори тирозинкіназ EGFR (наприклад, ерлотиніб і гефітиніб), застосовуються в лікуванні певних форм раку. Вивчення мутацій гена EGFR допомагає краще зрозуміти молекулярні механізми розвитку раку, що, своєю чергою, може призвести до ефективніших підходів у діагностиці та лікуванні гліобластоми та інших пухлин, пов'язаних саме з мутаціями EGFR.

MGMT-метилювання. MGMT-метилювання відноситься до процесу, за якого в певних областях гена MGMT відбувається додавання метильної групи до ДНК, що може призвести до того, що ген стає менш активним. Коли ген MGMT метильований, його активність знижується, і білок MGMT меншою мірою виконує свою роль у ремонті пошкодженої ДНК.

У контексті пухлин, зокрема гліом, MGMT-метилювання є важливим біомаркером. У пацієнтів із гліомами, у яких ген MGMT метильований, білок MGMT у пухлині зазвичай менш активний. Це може впливати на чутливість пухлини до лікування алкілуючими хіміотерапевтичними препаратами, такими як темозоломід.

Профіль MGMT-метилювання може впливати на прогноз і визначення лікувального підходу при гліомах, і визначення статусу метилювання MGMT може бути використане для визначення лікувальної стратегії в індивідуалізованому лікуванні пацієнтів з пухлинами головного мозку.

Гліобластома і вік

Ризик виникнення гліобластоми значно збільшується з віком, особливо після 45 років, і досягає піку в 65-75 років. Ця кореляція може бути пов'язана з накопиченням генетичних та епігенетичних змін у клітинах. Відомі випадки виникнення захворювання в будь-якому віці, включно з дитячим.

Первинні гліобластоми, що виникають без відомого попередника, частіше діагностують у чоловіків старшого віку. Вторинна форма, що формується з пухлин низького ступеня злоякісності, найбільше виявляється в жінок середнього та старшого віку.

Симптоми гліобластоми

Клінічні прояви онкопатології залежать від розміру, виду та локалізації пухлини. На ранніх стадіях захворювання може ніяк себе не проявляти. У міру прогресування процесу з'являються загальномозкові та вогнищеві симптоми. Перші пов'язані з підвищенням ВЧД. До них належать:

  • головні болі;
  • нудота і блювота;
  • запаморочення;
  • загальна слабкість і стомлюваність;
  • зниження пам'яті та інтелектуальних здібностей;
  • депресивний стан, дратівливість.

Головним симптомом захворювання є болісний напад головного болю, який посилюється в положенні лежачи і не знімається навіть найсильнішими знеболювальними препаратами. Нудота і блювота не пов'язані з прийомами їжі та не приносять полегшення. У людини спостерігається апатія, пригнічений настрій і занепад сил без видимих на те причин.

Залежно від місця розташування гліобластоми можуть з'являтися різні локальні симптоми:

  • судоми;
  • оніміння кінцівок;
  • зміна чутливості кінцівок;
  • порушення координації рухів;
  • галюцинації;
  • пригнічення дихання;
  • погіршення апетиту;
  • порушення зору, слуху, пам'яті та мовлення.

Перші ознаки гліобластоми

Залежно від розташування пухлини та ступеня її впливу на навколишні тканини перші ознаки можуть відрізнятися в кожному окремому випадку. Однак існує низка загальних симптомів, які можуть вказувати на наявність цієї пухлини:

  • головні болі;
  • денна сонливість;
  • загальна втома;
  • швидка стомлюваність;
  • зниження працездатності;
  • труднощі з концентрацією уваги;
  • невеликі проблеми з пам'яттю.
  • не характерні для людини дратівливість або апатія.

На початкових стадіях симптоми з'являються періодично. У міру прогресування патології та збільшення пухлини в розмірі вони набувають постійного характеру.

Чи лікується гліобластома

Захворювання має вкрай несприятливий прогноз. Йдеться не про одужання, а про зниження клінічної симптоматики, подовження життя і підвищення його якості. Цього можна досягти тільки за допомогою грамотної та своєчасної комбінації сучасних методів лікування.

Результати лікування визначаються тим, на якій стадії було виявлено пухлину. Основна складність пов'язана з тим, що деякі клітини можуть добре реагувати на певні методи терапії, тоді як інші можуть взагалі не відгукуватися на неї.

Тактика лікування підбирається в строго індивідуальному порядку. В основі вибору лежать:

  • результати діагностики (локалізація, форма і ступінь розвитку пухлини);
  • особливості перебігу захворювання;
  • анамнез, загальний стан пацієнта, наявність супутніх патологій.

Хірургічне втручання

Операція дає змогу не тільки видалити пухлину, усунути компресію анатомічних структур і зменшити набряк мозку, а й узяти зразки тканини на аналіз, що вкрай важливо для встановлення діагнозу і призначення адекватної схеми лікування.

Оскільки гліобластома не має чітких меж і глибоко проростає в здорові тканини, повністю видалити всі злоякісні клітини, не зачепивши життєво важливих структур мозку, видається можливим далеко не у всіх випадках. Іноді може бути прийнято рішення про проведення часткової резекції. Це дає змогу зменшити клінічну симптоматику і значно поліпшити самопочуття хворого. На решту ракових клітин здійснюється вплив за допомогою променевої або хіміотерапії. На останніх стадіях хірургічне втручання виконують не з метою лікування, а в рамках паліативної допомоги, спрямованої на полегшення симптомів і поліпшення якості життя.

Проведення хірургічного втручання вимагає від нейрохірурга високої майстерності. Через вростання пухлини в структуру мозку уражені тканини досить непросто відрізнити від здорових. Це ускладнює їхнє повне видалення без ризику пошкодження критично важливих структур.

Променева терапія

Суть терапії полягає в застосуванні іонізуючої радіації, дія якої спрямована на знищення ракових клітин, що залишилися, зниження ймовірності рецидиву і полегшення клінічних проявів. Найчастіше практикуються як додатковий метод після проведення операції. У разі неоперабельної форми може використовуватися як основне лікування.

Хіміотерапія

Має на увазі застосування спеціальних лікарських препаратів для придушення росту ракових клітин і попередження їх поширення в інші частини мозку. Найчастіше призначається після хірургічного втручання, але може використовуватися і як самостійний метод лікування або в комплексі з променевою терапією.

Гліобластома: прогноз після операції

Прогноз будується на підставі таких даних:

  • видалено всю пухлину або тільки її частину;
  • вид пухлини, ступінь злоякісності, локалізація;
  • загальний стан здоров'я, наявність супутніх патологій.

Більш ніж у 70% випадків трапляється рецидив протягом першого року після оперативного втручання. І це навіть за умови проведення променевої та хіміотерапії. З цієї причини пацієнтам рекомендовано проводити кожні півроку МРТ або КТ, щоб відстежувати стан і своєчасно помітити рецидив.

Невтішні прогнози часто пов'язані з тим, що патологія виявляється занадто пізно, коли пухлина встигла прорости в навколишні тканини. Утворення збільшується стрімко, що призводить до порушення життєво важливих функцій організму.

Гліобластома: виживаність

Прогноз залишається несприятливим навіть за умови проведеного лікування. Результати найбільших досліджень продемонстрували такі факти. У разі відсутності лікування прогнозований термін життя становить три місяці з моменту появи перших симптомів.

Якщо ж людина отримала кваліфіковану допомогу, цей показник зростає до двох років. Винятком є мультиформна гліобластома - найнебезпечніший варіант пухлини. У цьому випадку навіть своєчасна терапія не гарантує виживання більше одного року.

Лише близько 5% пацієнтів, які отримали кваліфіковану медичну допомогу, живуть п'ять років і довше. У пацієнтів похилого віку ці показники ще нижчі. Середня тривалість їхнього життя становить менше одного року.

Найкращих нейрохірургів з великим клінічним досвідом і високою майстерністю можна знайти в клініці «Medical Plaza». У розпорядженні наших фахівців є найсучасніші технології, що дають змогу досягати найкращих результатів лікування. Якщо вчасно не зреагувати на свій стан, можуть настати серйозні наслідки. Це стосується будь-якого захворювання, але особливо, пухлин головного мозку. Не зволікайте з візитом до лікаря, запишіться на прийом уже зараз. Ми знаємо, як Вам допомогти!

Запис на прийом до лікаря
На сайті

Швидко та зручно: обирайте лікаря, дату та час візиту. Всього за пару кліків.

 

Через застосунок

Зручний мобільний додаток для твого смартфону.

Доступний для завантаження