Коли потрібно видаляти гланди? вибір тактики лікування при хронічному тонзиліті
Одним з найбільш поширених приводів для звернення до ЛОР-лікаря є хронічний тонзиліт. Багатьох цікавить: чи потрібно це лікувати? Як саме лікувати? Чи потрібно робити операцію і т. д. З огляду на сучасний інформаційний потік, який тисне на голову пацієнта, хотілося б внести ясність і дати відповіді на основні питання, що виникають у пацієнтів.
ШО ТАКЕ ХРОНІЧНИЙ ТОНЗИЛІТ?
Хронічний (або рецидивний) тонзиліт - це хронічне захворювання піднебінних мигдаликів запального характеру, розвитку якого сприяє наявність інфекційного вогнища, недостатність місцевого та системного імунітету, а також токсико-алергічний компонент. Необхідно акцентувати, що хронічний тонзиліт не може просто «пройти» - це хронічний, а значить постійний, стан мигдалин. Відсутність рецидивів або виражених симптомів захворювання - це теж стадія захворювання, так звана ремісія, проте це етап розвитку хвороби, а не заключний момент.
ЧИ ПОТРІБНО ЦЕ ЛІКУВАТИ?
Так, потрібно. Навіть відсутність відчутних загострень не гарантує вдалого перебігу захворювання та виключення ймовірності розвитку ускладнень хронічного тонзиліту, а саме - ревматичного ураження серця, суглобів, паренхіми бруньок, патології щитоподібної залози, і інших захворювань аутоімунного характеру.
ЯК ЛІКУВАТИ ЦЕ ЗАХВОРЮВАННЯ?
Вибір тактики лікування пацієнта з хронічним тонзилітом визначається формою захворювання.
Існує декілька класифікацій хронічного тонзиліту. За однією версією існує дві форми хронічного тонзиліту - компенсована та декомпенсована, за іншою версією - компенсована, субкомпенсована, декомпенсована. На практиці отоларингологи користуються тією та іншою класифікацією.
Компенсована форма хронічного тонзиліту має на увазі характер перебігу захворювання, при якому не розвиваються ускладнення, як місцеві (паратонзиллит, паратонзіллярний абсцес, шийний лімфаденіт, флегмона шиї), так і віддалені (ревматичне ураження клапанів серця, ревматичний артрит, ураження паренхіми нирок), а загострення трапляються рідше 5 разів на рік. Така форма захворювання підлягає консервативному лікуванню, що має на увазі курси протирецидивного лікування 1-2 рази на рік, динамічне спостереження та оцінку ефективності такого лікування.
Декомпенсована форма хронічного тонзиліту відповідно включає в себе наявність місцевих або віддалених (метатонзіллярних) ускладнень, перерахованих вище, а також загострення захворювання більше 5 разів протягом року або більше 7 разів протягом 2х років. Хірургічна тактика лікування пацієнтів з декомпенсованою формою хронічного тонзиліту - варіант, який значно знижує ризики розвитку ускладнень або посилення їх перебігу. Однак, при неможливості виконання оперативного втручання з тих чи інших причин, виправдовує себе консервативне лікування, яке не вирішує проблему декомпенсованого хронічного тонзиліту, але допомагає досягати відносно стабільної ремісії, що в свою чергу покращує прогноз пацієнта.
ЯКА САМЕ ПОТРІБНА ОПЕРАЦІЯ ПРИ ДЕКОМПЕНСОВАНОМУ ХРОНІЧНОМУ ТОНЗИЛІТІ?
Тонзилектомія - видалення піднебінних мигдаликів. Однозначного лідера немає, вибір більше залежить від уподобань хірурга, заснованих на практичному досвіді. Також враховуються побажання пацієнта.
ЯКЩО ПОТРІБНА ОПЕРАЦІЯ - КОЛИ КРАЩЕ ЇЇ ЗРОБИТИ?
Існує думка, що тонзиллектомію краще проводити в зимовий період. На практиці - тонзилектомія проводиться в плановому порядку, поза загостренням хронічного тонзиліту та інших хронічних захворювань (якщо такі є), після попереднього обстеження та підготовки пацієнта, без конкретного сезону та пори року.
ЯКИЙ ВИД ЗНЕБОЛЮВАННЯ КРАЩЕ ВИБРАТИ?
Тонзилектомія раніше вважалася операцією, яка не вимагає більш серйозного знеболювання, ніж місцеві анестетики (інфільтративно). Слід зазначити, що особливістю операцій, що проводяться на ЛОР-органах, навіть незначних, є виражений суб'єктивний дискомфорт у пацієнта - емоційно будь-які втручання в області голови та шиї переносяться набагато складніше, ніж втручання в області тулуба та кінцівок. Багатьох пацієнтів зупиняє саме страх проведення операції. Вирішенням цієї проблеми є загальне знеболювання, яке стало можливим завдяки активному розвитку анестезіологічного напрямку та широко застосовується останнім часом при проведенні даного втручання. Також можливість проведення загального знеболювання вирішує питання проведення операції у пацієнтів, які в анамнезі мають алергічні реакції на місцеві анестетики.
ЧИ ПОТРІБНО СПОСТЕРІГАТИСЯ У ЛОР-ЛІКАРЯ ПІСЛЯ ОПЕРАЦІЇ?
Так, в межах післяопераційного спостереження, зазвичай до 2 тижнів. Однак, якщо у пацієнта є ревматологічна патологія, то спостереження та можливі курси терапії у відповідного фахівця можуть бути необхідними.
ДЕ КРАЩЕ ЗРОБИТИ ОПЕРАЦІЮ?
Перш за все у лікаря, якому Ви довіряєте. Пацієнту для того, щоб скласти думку або прийняти рішення з приводу проведення операції потрібно поговорити з лікарем, задати йому питання, дізнатися особливості проведення операції, реабілітації і т. д. Тому, краще всього заздалегідь відвідати лікаря, який буде Вас оперувати, поговорити з ним і задати всі Ваші запитання.
Вибір лікувального закладу, в якому Ви збираєтеся отримати медичну допомогу, буде залежати від багатьох факторів, і пріоритетні моменти у кожного свої. Хотілося б тільки підкреслити, що свій вибір все ж слід робити, ґрунтуючись на довірі до даної установи, яка вже сформувалася у Вас або Ваших близьких, на показниках результативності та високому професіоналізмі колективу.