Шановні пацієнти, в зв'язку з великим навантаженням на контакт-центр,
запис на прийом тепер можлива і через мобільний додаток
MedicalPlaza

Чинники подолання безпліддя

Відсутність вагітності протягом одного року регулярного статевого життя без застосування контрацепції дозволяє говорити про безплідний шлюб (WHO, 1999). Такий часовий інтервал обумовлений наступними чинниками:

  • в 25% випадків зачаття відбувається протягом першого місяця;
  • в 60% - протягом шести місяців;
  • в 80-85% - протягом дванадцяти місяців регулярних статевих актів без застосування контрацепції.

За оцінками ВООЗ близько 15% подружніх пар (це 60-80 млн.) у світі безплідні. Вагітність настає в природних умовах, але закінчується мертвонародженням у 10% випадках, у 10-25% подружніх пар спостерігають вторинне безпліддя.

ТЕРМІНОЛОГІЯ І ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ

Безпліддя у жінок (жіноча інфертильність) - це неможливість зачаття протягом 1 року у подружньої пари. Враховуються такі умови:

  • регулярне статеве життя;
  • відсутність контрацепції;
  • надходження життєздатних активних сперматозоїдів природним і (або) штучним шляхом в дітородні органи жінки репродуктивного віку.

Діагноз безпліддя також встановлюється, якщо вагітність завершується мимовільним перериванням вагітності.

Щорічно приблизно 15% подружніх пар (від 13 до 18% за даними різних джерел) незалежно від раси чи етнічної групи зазнають невдачі при першій спробі зачати дитину (Mueller and Daling, 1989; Seshagiri, 2001; Feng, 2003). Причиною відсутності вагітності є:

  • чоловічий фактор - в 25-30% випадків;
  • захворювання, виявлені у жінки - 30-35% випадків; порушення у обох подружжя (поєднаний фактор) - в 20-30% випадків;
  • етіологія невідома - у 10-15% подружніх пар.

У зарубіжній науковій літературі стан, що супроводжується порушенням репродуктивної функції, визначається термінами: «sterility», «subfertility» (або «relative infertility»), «idiopathic infertility» (або «unexplained infertility»). Така різноманітність дозволяє чітко охарактеризувати і виділити етіологічний фактор безпліддя.

Термін «sterility» позначає абсолютну нездатність подружньої пари до зачаття дитини в зв'язку з чоловічою чи жіночою «стерильністю», що може бути обумовлено фізіологічними і анатомічними причинами: відсутністю матки, яєчників, відсутністю овуляції (ановуляцією), передчасним виснаженням функції яєчників у жінок, повною відсутністю сперматозоїдів в еякуляті, відсутністю яєчок у чоловіків.

Зазвичай протягом п'яти років приблизно половині таких сімей вдається зачати дитини.

Термін «sterility» позначає абсолютну нездатність подружньої пари до зачаття дитини в зв'язку з чоловічою чи жіночою «стерильністю», що може бути обумовлено фізіологічними і анатомічними причинами: відсутністю матки, яєчників, відсутністю овуляції (ановуляцією), передчасним виснаженням функції яєчників у жінок, повною відсутністю сперматозоїдів в еякуляті, відсутністю яєчок у чоловіків.

У російськомовній науковій літературі прийнято використовувати такі терміни: «безпліддя», «первинне безпліддя», «вторинне безпліддя», «ідіопатичне безпліддя» (мал. 2).

  • Первинне безпліддя визначається нездатністю зачати в сьогоденні і минулому часі і спостерігається у 30% всіх подружніх пар з порушенням репродуктивної функції.
  • Вторинне безпліддя (становить 65%) відрізняється від первинного безпліддя наявністю в анамнезі вагітності та (або) пологів (Irvine, 1998; Seshagiri, 2001).
  • Безпліддя називають ідіопатичним при невстановленій причині порушення репродуктивної функції. (Мал. 3).

ЧИННИКИ УСПІШНОГО ПОДОЛАННЯ БЕЗПЛІДДЯ

  1. Найбільш важливими чинником, що впливає на ефективність і прогнозування настання вагітності, є вік жінки і тривалість безпліддя подружньої пари.

З віком спостерігається зниження ймовірності настання вагітності: здатність до зачаття 35-річної жінки становить лише 50% потенціалу до зачаття і виношування 25-річної жінки, до 38 років цей потенціал знижується до 25%, після 40 років - до 5% (Dohle et al ., 2005) (таб. 1).

  1. Генетичний чинник становить як мінімум 20% усіх причин порушення репродуктивної функції (приблизно у 15% чоловіків і 10% жінок) (Мак and Jarvi, 1996; Foresta et al., 2002; Wiland et al., 2002). Деякі генетичні чинники, такі як хромосомні аномалії, а також цілий ряд генних мутацій, вже встановлені, проте більшість з них все ще залишаються нерозшифрованими.
  2. Спосіб життя. Харчування. Такі фактори, як куріння, алкоголь, кофеїн, надлишкова маса тіла, стан хронічного стресу, негативно позначаються на результативності лікування.
  3. Наявність супутньої патології у подружньої пари (екстрагенітальна патологія).
  4. Точнапостановка діагнозуТривалість проведення ДРТ (допоміжних репродуктивних технологій).
  5. Правильний вибір тактики ведення і програми ДРТ.
  6. Якість лікування. Сюди відносять і безпосередній вибір препарату, правильність введення та зберігання медикаментів.
  7. Психоемоційний стан самої жінки (подружжя) і морально - етичне розуміння етапів ДРТ суспільством..
  8. Сприйняття методів ДРТ різними етнічними расами і віросповіданнями.
Залишити заявку
Гарячі години