Шановні пацієнти, в зв'язку з великим навантаженням на контакт-центр,
запис на прийом тепер можлива і через мобільний додаток
MedicalPlaza

Травми рідко проходять безслідно, будь-то травми голови, кінцівок або, тим більше, хребта. І навіть якщо через деякий час функції ураженої ділянки тіла все-таки відновлюються, у тканинах залишаються мікроскопічні зміни (зони, заміщені рубцевої тканиною, ділянки, що забезпечуються кров'ю трохи гірше, ніж сусідні, дистрофічні зміни), які згодом дадуть про себе знати погіршенням самопочуття людини. Симптоматика таких станів безпосередньо залежить від локалізації травми, її характеру та ступеню.

НАСЛІДКИ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЙ ТРАВМИ(ЧМТ)

ЧМТ – механічне пошкодження тканин головного мозку, структур, що його оточують, кісток черепа. При ураженні мозку порушується структура нервових волокон, через що втрачається можливість передачі нервового імпульсу від одного нейрону до іншого (звичайно, не в усьому мозку, а в осередку ушкодження). Це проявляється зниженням або втратою функцій травмованої ділянки (порушенням мовлення, зниженням слуху, амнезією та інше).

Як правило, це тимчасові порушення - легкий удар чи одиничний струс мозку супроводжується симптоматикою до 7-10 днів. Важкі ЧМТ, множинні струси мозку, забої, що протікають з великим набряком нервової тканини, і лікуються тривалий час, і, як правило, залишають після себе ряд негативних наслідків. Такими є:

  • зниження інтелекту та пам'яті (легке порушення когнітивних функцій або навіть придбане слабоумство);
  • порушення настрою, його перепади (від зниженого до патологічно високого, причому без видимих причин);
  • емоційна нестійкість (дратівливість, плаксивість, тривожність);
  • запальність;
  • головний біль, запаморочення, загальна слабкість, швидка стомлюваність;
  • порушення сну різного характеру;
  • галюцинаторно-маячна симптоматика, яка носить хронічний характер або виникає гостро, епізодами.

Наслідки мозкових травм можуть виникати як незабаром після одужання, так і через декілька років відносного благополуччя.

НАСЛІДКИ ТРАВМ ХРЕБТА

При травмах хребта, як правило, страждає і спинний мозок, що тягне за собою порушення функцій кінцівок або внутрішніх органів залежно від рівня ушкодження.

Парези або паралічі (наслідки після травми) можуть бути тимчасовими (у процесі лікування та реабілітації функції кінцівок/внутрішніх органів відновлюються) або зберігаються довічно - в цьому випадку потерпілий стає інвалідом.

Крім наслідків пошкодження спинного мозку розвиваються наслідки безпосередньо переломів або вивихів у ділянці хребта. Ними є:

  • порушення постави (патологічні кіфози, лордоз або сколіоз);
  • нестабільність, підвищена рухливість ураженого відділу хребта;
  • вторинні вивихи суглобів, патологічні переломи (до них можуть призводити неправильно або зовсім незрощені переломи);
  • дегенеративно-дистрофічні процеси в хрящових структурах і зв'язках хребта;
  • компресія спинного мозку, викликана деформацією стінок хребетного каналу і його звуженням.

Симптомами цих станів можуть стати:

  • біль (зазвичай – ниючого характеру, виникає у стані спокою, посилюється при рухах або зміні метеоумов);
  • обмеження обсягу рухів в ураженому відділі хребта;
  • порушення функцій спинного мозку (якщо має місце його здавлювання остеофітами або іншими елементами деформованого хребетного каналу).

Згодом симптоми стають все яскравіше та турбують людину все частіше, змушуючи звертатися за медичною допомогою і навіть оформити інвалідність.

НАСЛІДКИ ТРАВМ КІНЦІВОК

Найбільш поширені варіанти травм верхніх або нижніх кінцівок - переломи кісток, вивихи суглобів і розриви зв'язок. Наслідки цих травм залежать від їх ступеню важкості на початковій стадії, а також від того, наскільки своєчасною була медична допомога та адекватним – лікування.

  • Якщо травма призвела до пошкодження великої судини, небезпечним її наслідком стане кровотеча, яка може коштувати потерпілому життя, а при відносно успішному результаті призведе до постгеморагічної анемії. Анемія проявляється слабкістю, стомлюваністю при мінімальному навантаженні, емоційною нестійкістю, блідістю шкіри і рядом інших симптомів.
  • Перелом діафіза (тіла) стегнової кістки може призвести до потрапляння фрагментів жовтого кісткового мозку в судинне русло та закупорці ними кровоносної судини. Це – жирова емболія – наслідок перелому, який також нерідко призводить до летального результату.
  • Якщо людина отримала перелом, але не звернулася за медичною допомогою, кістки зростуться неправильно, утворюється помилковий суглоб або кінці уламків так і залишаться вільними – формується не зрощений перелом. Це призведе до втрати кінцівкою своєї функції або значного її порушення.
  • Наслідком вивиху можуть стати повторні, звичні вивихи в цьому ж суглобі (вони – наслідок розтягнення суглобової капсули) або підвищена рухливість, нестабільність в ньому.
  • Останнє стосується та розривів зв'язок. Неправильно зрощені зв'язки не зможуть адекватно утримувати суглоб.
  • Травми суглобу часто стають пусковим фактором у розвитку дегенеративно-дистрофічних захворювань (остеоартрозів, меніскопатія та інших), тому їх також можна розцінювати як наслідки. Симптоми цих захворювань – біль, болючість при дотиках або навантаженні, порушення функції, обмеження обсягу рухів у суглобі, блокада його фрагментом хрящової тканини, хрускіт при рухах.

ДІАГНОСТИКА НАСЛІДКІВ ТРАВМ

При появі у людини тих чи інших симптомів він звернеться до лікаря. До якого саме – невролога, травматолога, психіатра чи інших – залежить від характеру патологічних змін.

Лікар вислухає скарги, збере анамнез і з'ясує, що його пацієнт раніше переніс якусь травму. Наступна мета бесіди –визначити, чи є зв'язок симптомів з тим самим ушкодженням. Звичайно, буде взята до уваги і думка пацієнта (тобто, він може сказати, що так, рік тому у мене була травма голови, і через місяць після того, як вона сталася, виникли головні болі та погіршилася пам'ять).

Черговий етап діагностики – об'єктивне обстеження. Кожен лікар проведе своє:

  • травматолог огляне, промацає хворобливу ділянку тіла, оцінить обсяг рухів у поруч розташованих суглобах;
  • невролог перевірить вогнище симптоматики, рефлекси та інші важливі для постановки діагнозу симптоми;
  • психіатр оцінить орієнтацію пацієнта, особливості його сприйняття, мислення, настрій, протестує пам'ять.

Інструментальна діагностика наслідків черепної та інших видів травми включає в себе рентгенографію, УЗД, КТ або МРТ «підозрілих» структур тіла пацієнта, а при необхідності інші дослідження.

ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

Лікування в залежності від характеру наслідків може бути консервативним або хірургічним.

Консервативне лікування є переважно симптоматичним. Воно включає в себе прийом знеболюючих, протизапальних, лікарських засобів, що розсмоктуються, міорелаксантів або хондропротекторов. Також пацієнтові можуть бути рекомендовані методики фізіотерапії (УВЧ, магнітотерапія, електрофорез з протизапальними або заспокійливими засобами), масаж, лікувальна фізкультура.

Лікування порушень нервово-психічної сфери, що виникли в результаті важких струсів мозку або інших черепно-мозкових травм, також консервативне. Пацієнту призначають препарати, що коректують, що зменшують вираженість тих чи інших симптомів хвороби:

  • антидепресанти;
  • нейролептики;
  • седативні;
  • нормотімікі (пом'якшують перепади настрою);
  • нормалізують сон та інші.

Хірургічне лікування частіше потрібно при незросшихся або неправильно зрощених переломах. Сьогодні фахівці віддають перевагу мікрохірургії (наприклад, виконують заміщення помилкового суглобу або дефекту кістки штучними матеріалами).

ПРОФІЛАКТИКА

Ведучий метод профілактики наслідків – своєчасне адекватне лікування самих травм. Потерпілому в максимально короткий термін повинна бути надана правильна перша допомога, він повинен бути якомога швидше доставлений в травмпункт, де кваліфікований лікар огляне та за допомогою додаткових методів діагностики поставлять правильний діагноз і вірну тактику подальшого лікування.

Тільки такий підхід забезпечить мінімальне пошкодження тканин у результаті травми, а значить, знизить ризик розвитку її наслідків.

Залишити заявку
Гарячі години